Біологія - Навчальный посібник - В. О. Мотузний 2009

Частина IІ. Ботаніка
2. Особливості будови рослин
2.5. Вегетативне розмноження рослин у природі та господарстві людини

В одноклітинних організмів воно відбувається поділом клітин на дві (одноклітинні водорості). Нитчасті й пластинчасті водорості розмножуються частинами, що відтворюють самостійні організми. Таке розмноження ґрунтується на принципі регенерації.

Вегетативне розмноження вищих рослин відбувається частинами вегетативних органів (мал.2.58): пагонами (елодея); кореневими паростками (камфорний лавр, шипшина, осика, осот польовий, мал. 2.58, а, яблуня, мал. 2.58, е); виводковими бруньками (папороті, бріофілум, мал. 2.58, г, з); видозмінами пагонів — цибулинками (зуб’янки, деякі види лілій) або бульбочками (гірчак живородний); поділом куща (бузок, смородина, агрус); поділом кореневища (ревінь, холодок лікарський, пирій, материнка, півники); цибулинами і бульбоцибулинами (цибуля, часник, пізньоцвіт, шафран); бульбами (картопля); коренебульбами (орхідеї, батат, пшінка, жоржина); батогами та вусами (суниці, мал. 2.58, в, ожина, жовтець повзучий, мал. 2.58, б); відсадками (мал. 2.58, є), тобто вкоріненими нижніми гілками, що частково лежать на землі; стебловими живцями (відрізками пагонів з кількома бруньками), коли на нижньому кінці живця утворюються додаткові корені, а на верхньому — пагони (осика, журавлина, виноград, смородина, троянда, бузина, верба); листковими живцями, що становлять цілі листки з черешками або частини листкових пластинок (бегонія, мал. 2.58, д, гіацинт, фікус); щепленням, яке широко застосовують у садівництві.

Мал. 2.58. Вегетативне розмноження рослин

Вегетативне розмноження коренями відбувається у коренепаросткових рослин. На коренях утворюються додаткові бруньки, з яких розвиваються надземні пагони — кореневі паростки (осика, тополя, верба, хрін, бузок, малина, вишня, слива та ін.). Серед коренепаросткових рослин багато важковикорінюваних бур’янів (осот польовий, мал. 2.58, а, будяк рожевий, гірчак повзучий та ін.).

Вегетативне розмноження застосовують щодо рослин, які не утворюють насіння, або коли треба зберегти властивості рослини, а також для прискорення цвітіння й плодоношення. За такого розмноження можна швидко виростити велику кількість садивного матеріалу й високі врожаї. У природі вегетативне розмноження забезпечує збереження виду за неможливості статевого розмноження.

Щеплення рослин і його біологічне значення. Щеплення (або трансплантація) рослин полягає в пересадженні частини живої рослини з брунькою на іншу рослину, з якою вона зростається. Частина рослини, що пересаджується на іншу, називається прищепою, а та, на яку пересаджують, — підщепою.

Щеплення — це штучне вегетативне розмноження. Його широко застосовують у садівництві як один із методів виведення нових сортів або спрямованої зміни вже існуючих. Щепленням також розмножують існуючі сорти із збереженням їхніх якостей, які можуть бути втрачені за насінного розмноження.

При щепленні прищепа сполучається з підщепою різними способами, обов’язковою умовою яких є стикування їхніх провідних систем. Оскільки в тканинах кореня відбуваються специфічні для виду й сорту процеси метаболізму, то не можна сказати, що рослина, вирощена щепленням, абсолютно тотожна материнській рослині прищепи. Проте вплив коренів підщепи на систему пагонів прищепи не настільки різкий, щоб істотно змінити вигляд рослини та її господарські якості.

Щепленням можна лікувати старі дерев’янисті рослини, «вщеплюючи» у їхній стовбур молоді рослини, або «защеплювати» рани в корі дерев.

Основні способи щеплення рослин. Розрізняють 6 основних типів щеплення (мал. 2.59): окулірування, копулірування, врозщіп, за кору, прикладанням та зближенням (або аблактируванням). Щеплення бруньки із кусочком деревини називається окуліруванням. При цьому на стеблі одно-, дворічного сіянця близько від кореневої шийки роблять Т-подібний надріз, відвертають кору і в «кишеньку», що утворилася, вставляють вічко прищепи не більш як 2 см завдовжки, в середній частині якого (проти бруньки) є трохи деревини. Після цього кору підщепи притискують і місце щеплення міцно обв’язують, залишаючи вільною бруньку. Коли підщепа й прищепа зростуться, стебло підщепи вище вічка зрізують. Окулірування проводять влітку й восени.

Мал. 2.59. Способи щеплення рослин:

а — копулірування; б — окулірування; в — прикладання; г — врозщіп; д — за кору

Рідше застосовують копулірування — щеплення однорічного живця з кількома бруньками. При цьому прищепа й підщепа повинні мати однаковий діаметр. На них роблять однакові скісні зрізи. Прищепу прикладають до підщепи так, щоб їхні тканини збіглися (особливо важливим є збіг камбію), і ретельно прив’язують. За різних діаметрів прищепи й підщепи щеплюють врозщіп, за кору, впритул тощо. Місце контакту прищепи та підщепи туго обмотують і просочують садовим варом. Після зростання підщепи й прищепи бруньки та пагони підщепи зазвичай видаляють.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити