Біологія - Навчальный посібник - В. О. Мотузний 2009

Частина IІ. Ботаніка
4. Вищі спорові рослини
4.3. Відділ Хвощеподібні

Загальна характеристика та особливості поширення на планеті. Різноманітність. Родини цього відділу відомі з девонського періоду, але найбільшої різноманітності досягли в палеозої. У кам’яновугільний період вони мали вигляд великих дерев до 15 м заввишки і з товщиною стовбурів до 20 см.

Сучасні хвощеподібні представлені лише одним родом, що об’єднує близько 30 видів багаторічних трав’янистих рослин, поширених на всіх континентах, крім Австралії. Серед хвощів трапляються досить великі рослини (хвощ гігантський). Це лазяча рослина тропічного лісу Південної Америки, довжина якої сягає 12 м. У тропічних лісах Мексики росте хвощ Шафнера. Він має най-товще стебло (10 см) при висоті 1,5—2 м.

Хвощ різних видів поширений на болотистих і зволожених місцях, біля річок, уздовж лісних галявин. Для нього характерні членисті стебла й дрібні лускоподібні листки, кільчасто зібрані у вузлах. Міжвузля ребристі, жорсткі від вмісту кремнезему, яким просочені оболонки клітин епідерми. Підземними органами хвощів є кореневища з додатковими коренями.

Спороносні колоски хвощів (стробіли) утворюються на верхівках звичайних вегетативних стебел або на верхівках стебел, які не мають хлорофілу і з’являються рано навесні, раніше за появу вегетативних стебел. В спорангіях спори зовні однакові, із стрічкоподібними виростами — елатерами, які у вологому стані спірально скручені, а в сухому — розкручуються, що сприяє розсіюванню спор. Гаметофіти хвощів зелені, живуть самостійно, звичайно невеликі за розмірами, бувають одно- і двостатеві. Із зиготи утворюється зародок, який виростає в новий спорофіт.

Особливості будови та процесів життєдіяльності на прикладі хвоща польового. Типовим представником хвощеподібних є хвощ польовий (мал. 2.70), поширений на луках і як бур’ян у посівах. Це багаторічна рослина, має кореневище з бульбочками, в яких зберігаються поживні речовини. Завдяки останнім навесні на кореневищі виростають весняні (спороносні) пагони з недорозвиненими листками, на верхівці яких утворюється спороносний колосок. Після дозрівання і розсіювання спор весняні пагони відмирають, а на кореневищі виростають літні зелені порожнисті пагони, у вузлах яких кільчасто розміщені гілочки з дрібними лусочкоподібними листками. Спори у хвоща польового фізіологічно нерівноцінні: можуть утворювати жіночий, чоловічий або двостатевий гаметофіт, який має вигляд зеленої розчленованої на лопаті пластинки, що прикріплюється до ґрунту ризоїдами. Після запліднення із зиготи розвивається зародок, що виростає в спорофіт.

Мал. 2.70. Хвощ польовий:

а — літній; б — весняний пагін; 1, 3 — споролистки (збільшено у 6 разів); 2 — спороносний колосок; 4—6 — спори (збільшено у 300 разів)

Роль хвощеподібних у природі та житті людини. У медичній практиці використовують літні пагони хвоща як сечогінний засіб.

Застосовувати їх треба обережно, бо вони подразнюють нирковий епітелій, що може призвести до захворювання нирок. Літні пагони хвощів, багаті на кремнезем, можна використовувати для чищення посуду. Вони є індикаторами закислення ґрунтів і злісними бур’янами. Як кормові рослини використовують хвощ зимуючий, хвощ галузистий, хвощ плямистий. Хвощ болотний і хвощ боровий — отруйні для тварин.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити