Біологія - Навчальный посібник - В. О. Мотузний 2009

Частина IІ. Ботаніка
4. Вищі спорові рослини
4.6.2. Клас Односім'ядольні

Загальна характеристика. Вважають, що найдавніші види класу Односім’ядольні, або Ліліопсиди, походять від примітивних двосім’ядольних. Представників класу односім’ядольних значно (майже утричі) менше порівняно з кількістю видів двосім’ядольних. Клас об’єднує 4 підкласи, 104 родини, 3 тис. родів і близько 63 тис. видів.

З огляду на морфологію життєвих форм односім’ядольні можна характеризувати як геофіти, тобто рослини, пристосовані до несприятливих умов життя в ґрунті, куди занурені органи вегетативного розмноження — кореневища, бульби, цибулини, бульбоцибулини. Основні характеристики класу наведено в розділах з морфології рослинного організму та на мал. 2.75.

Характерні ознаки, різноманітність, особливості поширення, біологічні особливості та господарське значення. Типові дикорослі та культурні представники родини Лілійні поширені переважно в помірних областях Західної та Східної Азії і в Гімалаях. Це багаторічні трав’янисті рослини-геофіти з підземним органом — цибулиною. Серед них багато ефемероїдів. Лілійні — переважно комахозапильні одно-, дво та багаторічні трави, зрідка — кущі або дерева. Пагони видозмінені на цибулини чи кореневища. Цибулини мають втягувальні (контрактильні) корені. Стебло формується у вигляді квіткової стрілки з листками або без них. Листки прості, цілісні, чергові або тільки прикореневі. Квітки одиничні (тюльпан) або зібрані в суцвіття китицю (лілія), правильні, двостатеві, з простою віночкоподібною оцвітиною. Листочків оцвітини шість, вони розміщені двома колами, можуть бути зрослими або вільними. Тичинок також шість, вони розміщені двома колами, маточка одна. Зав’язь верхня, складається із трьох плодолистків, багатонасінна. Плід коробочка, насіння з ендоспермом.

До родини належать такі відомі роди рослини, як лілії, рябчики, тюльпани та еритроній. У Східній Азії деякі види лілій культивують як овочеві культури (їстівними є цибулини), а в цибулинах лілії даурської виявлено серцеві глікозиди. Рябчики і тюльпани повсюдно культивуються як декоративні рослини.

Родина Цибулеві налічує 32 роди і близько 750 видів, поширених у Північній півкулі, переважно в країнах Середземномор’я, Передній і Середній Азії (мал. 2.81). Це трав’янисті рослини з підземним органом — цибулиною або кореневищем, іноді ефемероїди. Стебло безлисте, часто порожнисте і здуте, квіткова стрілка закінчується суцвіттям. Листки прикореневі, прості, часто трубчасті внаслідок того, що їх внутрішня паренхіма руйнується.

Мал. 2.81. Види родини Цибулеві:

а — цибуля городня; б — часник; 1 — цибулина в розрізі; 2 — повітряні цибулинки в суцвітті

Суцвіття зонтикоподібні, до цвітіння вкриті плівчастими покри-вальцями із одного-двох приквітків. Оцвітина проста віночкоподібна (рідше плівчаста, чашечкоподібна), шестичленна, з вільними або тільки біля основи зрослими частками, розміщеними двома колами.

Усі шість тичинок зростаються з оцвітиною. Зав’язь складається із трьох плодолистків. У їхніх стінках містяться нектарники. Зав’язь верхня, одно- або тригнізда. Плід коробочка. Насіння дрібне, з ендоспермом і маленьким зародком.

Для видів родини Цибулеві характерним є те, що в їхніх суцвіттях біля квітконіжок утворюються маленькі повітряні цибулинки, за допомогою яких рослини розмножуються вегетативно.

Найхарактернішим родом цієї родини є рід Цибуля, який налічує близько 400 видів. Сюди належать цибуля городня, цибуля переможна, цибуля ведмежа (черемша), часник. Цибуля городня — цінна овочева культура. Культивується в усіх країнах світу. Використовують її як протицинготний засіб, дуже широко застосовується в кулінарії. Часник культивують у багатьох країнах світу як овочеву культуру. В медицині застосовують спиртову витяжку із часнику при шлунково-кишкових захворюваннях, атеросклерозі, серцевій астмі, а також як бактерицидний засіб та для лікування ран, що довго не гояться.

Родина Злакові охоплює близько 11 тис. видів, які ростуть майже всюди (мал. 2.82). Такі роди, як тонконіг, костриця, лисохвіст, поширені на півночі й півдні, де інші квіткові не виживають. Злакові — переважно трав’янисті одно- та багаторічні рослини (тільки у бамбуків стебла здерев’янілі).

Мал. 2.82. Представники родини Злакові:

а — пирій повзучий (1 — загальний вигляд; 2 — колосок; 3 — листок); б — тонконіг однорічний (1 — загальний вигляд; 2 — колосок; 3 — квітка; 4 — зовнішня квіткова луска; 5 — листок); в — жито посівне (1 — суцвіття складний колос; 2 — колосок; 3 — маточка; 4 — плід зернівка; 5 — листок); г — ячмінь звичайний (1 — суцвіття складний колос; 2 — три колоски на уступі осі суцвіття; 3 — поперечний переріз складного колоса (схема); 4 — колосок; 5 — зовнішня квіткова луска; 6 — квітка без лусок; 7 — плід зернівка; 8 — листок); д — овес посівний (звичайний) (1 — суцвіття; 2 — колосок; 3 — квітки; 4 — плід; 5 — листок); е — кукурудза звичайна (1 — суцвіття волоть; 2 — квітка; 3 — качан; 4 — корінь)

У представників родини Злакові стебло переважно циліндричне (соломина) порожнисте (зрідка виповнене, наприклад, у кукурудзи). Бувають також прямостоячі, повзучі стебла. Галуження їх відбувається біля основи, де утворюється зона кущіння. В основі меживузлів розміщена вторинна твірна тканина — зона росту (вставна, чи інтеркалярна меристема). Листки чергові й дворядні, мають листкову пластинку і піхву. У деяких злаків листки мають черешки (бамбук).

Коренева система злакових мичкувата. Іноді, наприклад у кукурудзи, від вузлів над поверхнею ґрунту розвиваються додаткові корені, які виконують функцію додаткової опори.

Квітки дрібні, вітрозапильні, двостатеві (рідше роздільностатеві, однодомні), зібрані в одно- чи багатоквіткові колоски, які, своєю чергою, зібрані у колосоподібні, кистеподібні або султаноподібні суцвіття. Основним структурним елементом будь-якого суцвіття є колосок. Оцвітина спрощена і складається з двох плівчастих лусок. Маточка з двох або одного плодолистка, зав’язь верхня, завжди з одним насінним зачатком. Тичинок зазвичай три, але може бути й 6 (рис, бамбук). Плід — зернівка. Шкірястий оплодень зростається зі шкіркою насінини (але у проса такого не спостерігається).

До цієї родини належить багато зернових культур, які широко вирощують як продукт харчування (пшениця, жито, кукурудза, рис, просо, сорго, цукрова тростина тощо). Представників цієї родини вирощують на корм тваринам (тимофіївка лучна, грястиця збірна, лисохвіст лучний, овес тощо). Серед них є багато бур’янів (пирій).

Як лікарські рослини із злакових використовують кукурудзяні приймочки (кровоспинний, протизапальний засіб). Засоби з кореневища пирію повзучого ефективні при фурункульозі, жовчнокам’яній хворобі, запаленні сечовидільних шляхів.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити