Біологія - Навчальный посібник - В. О. Мотузний 2009

Частина ІІІ. Зоологія
7. Тип Кільчасті черви, або Кільчаки
7.1. Клас Багатощетинкові черви

Загальна характеристика типу. Тип Кільчасті черви охоплює близько 9 тис. видів. Має велике значення для розуміння шляхів еволюції Членистоногих, Молюсків та Хордових. Кільчасті черви мають вищу організацію порівняно з плоскими й круглими червами. Живуть у морських і прісних водах, а також у ґрунті. Тип поділяють на кілька класів, зокрема Малощетинкові, Багатощетинкові, П’явки.

Тіло кільчаків має двобічну симетрію і складається із 90—600 сегментів. Деякі з них досягають великих розмірів — понад 2 м (тихоокеанський палоло). Сегменти зовні однакові. Кожний сегмент, крім переднього, на якому розміщений ротовий отвір, має зачатки парних кінцівок: маленькі щетинки (у Малощетинкових) або параподії — рухливі вирости стінки сегмента із щетинками (у Багатощетинкових).

У кільчастих червів є добре розвинений шкірно-м’язовий мішок, що складається з одного шару епітелію і двох шарів м’язів: зовнішнього шару кільцевих м’язів і внутрішнього шару, утвореного поздовжніми м’язовими волокнами. Є м’язи, що рухають щетинками. У шкірі багато слизових залоз.

Між шкірно-м’язовим мішком і кишками розміщена вторинна порожнина тіла, або целом, яка утворюється у процесі ембріогенезу всередині мезодермальних мішків, що розрослися. Морфологічно вона відрізняється від первинної порожнини наявністю епітеліальної вистилки, яка з одного боку прилягає до стінки тіла, а з другого — до стінок травної трубки. Листки вистилки зростаються над і під кишками, утворюючи брижу, яка ділить целом на праву й ліву частини. Поперечні перегородки ділять порожнину тіла на камери, кількість яких відповідає кількості сегментів. Целом заповнений рідиною.

Поява вторинної порожнини тіла забезпечує кільчастим червам вищий, ніж в інших червів, рівень координації процесів життєдіяльності. Целомічна рідина, омиваючи органи тіла, разом із кровоносною системою постачає їм кисень, а також сприяє видаленню продуктів життєдіяльності й переміщенню фагоцитів.

Травна система починається ротовим отвором на передньому кінці тіла і закінчується відхідником на останньому сегменті. Кишка складається з трьох відділів: переднього (ектодермального), середнього (ендодермального) і заднього (ентодермального). Передня кишка у дощового черв’яка складається з кількох органів: глотки, стравоходу, вола і м’язового шлунка. Починаєтеся передня кишка ротовим отвором, далі йде овальна мускулиста глотка, яка переходить у вужчий і довший стравохід, у стінках якого розміщені вапнові залози. У деяких хижих кільчаків є хітинові щелепи, якими вони захоплюють здобич. На рівні 14—16 сегментів стравохід розширюється і утворює воло. З вола пожива переходить у м'язовий шлунок, де й перетирається. Від шлунка майже до заднього кінця тіла тягнеться середня кишка, де під дією ферментів пожива перетравлюється і всмоктується. В стінці кишки є шари м’язів, що забезпечують її самостійну перистальтику. Неперетравлені рештки переходять у коротку задню кишку і викидаються назовні через відхідник.

Газообмін у дощового черв’яка відбувається через багату на кровоносні судини шкіру, у деяких морських кільчаків є зябра (на спинних лопатях параподій).

Видільна система. В кожному членику дощового черв'яка є парний орган виділення, який складається з лійки й тоненьких трубочок. Продукти життєдіяльності з порожнини тіла потрапляють у лійку. Від лійки іде канадець, який переходить у сусідній сегмент, робить кілька петель і відкривається на бічній стінці тіла. Лійка й канадець мають війки, рух яких зумовлює переміщення виділюваної рідини. Такі органи виділення називаються метанефридіями (див. мал. 3.15).

Кровоносна система більшості кільчастих червів замкнена. Уздовж усього тіла над органами травлення тягнеться спинна судина, а під ними — черевна. На передньому й задньому кінцях тіла вони сполучені між собою. В кожному сегменті є кільцева судина, яка сполучає спинну й черевну судини. У передній частині тіла кілька товстіших кільцевих судин, так званих сердець. Завдяки ритмічним скороченням «сердець» і спинної кровоносної судини забезпечується рух крові по спинній судині від задньої частини тіла до передньої, по черевній судині — навпаки, а по кільцевих судинах — від спинної до черевної судини. Кров у дощового черв’яка червона, в ній є клітини з гемоглобіном.

Нервова система кільчаків складніша, ніж у плоских і круглих червів. Навколо глотки є навкологлоткове кільце: надглотковий і підглотковий вузли та перемички, що їх сполучають. На черевному боці розміщені два нервових стовбури, які мають у кожному членику потовщення — ганглїі, що з’єднані між собою перемичками. У багатьох кільчаків відбувається зближення правого і лівого нервових стовбурів, внаслідок чого утворюється черевний нервовий ланцюжок.

З органів чуття є дотикові клітини по всій поверхні тіла. Є також світлочутливі (ретинальні) клітини. Досліди свідчать про те, що кільчаки відчувають запахи. У деяких із них є органи рівноваги, які здебільшого розміщені на головному сегменті.

Як і гідра та війчасті черви, кільчаки здатні до регенерації, тобто до відновлення втрачених частин тіла. Якщо дощового черв’яка розрізати на дві частини, то в кожної із них відновляться втрачені органи. А коли розрізати його на три частини, то добудуються лише передня та задня частини, а середня — загине. Разом із тим у деяких багатощетинкових червів (наприклад, додекацерії) може добудовуватись цілий організм навіть із окремого сегмента (фрагментація). Подібне явище спостерігається і в деяких видів прісноводних малощетинкових. В інших відновлюються цілі особини при розпаданні тіла черв’яка на багато частин.

Статева система складається із жіночих гонад (яєчників, що розміщені в 13-му сегменті), які становлять комплекс статевих клітин, оточених епітелієм, і чоловічих гонад (сім’яників), що розміщені на рівні 10—11-го сегментів. В 9—10-му сегментах дощових черв’яків є сім’яприймальники. Дощові черви та п’явки — гермафродити, багатощетинкові — роздільностатеві форми. На тілі дощового черв’яка є поясок, який виробляє слиз. Осіменіння перехресне, відбувається після копуляції (парування) двох особин. Під час копуляції відбувається обмін спермою. Після цього черви хвилеподібними рухами виповзають із слизової муфти. Коли муфта проходить повз отвори жіночих статевих залоз і сім’яприймальника, у неї відкладаються яйця (власні) і сперматозоїди партнера — відбувається запліднення. Муфта перетворюється на кокон, у якому і відбувається прямий (без метаморфозу) розвиток дощових черв’яків. Прямим є і розвиток п’явок. Розвиток багатощетинкових непрямий (через личинку, яка плаває за допомогою війок і зовсім не схожа на дорослих червів).

Отже, кільчасті черви характеризуються низкою прогресивних ознак — поява сегментації, вторинної порожнини, кровоносної та дихальної систем, а також підвищення організації видільної і нервової систем.

Різноманітність кільчастих червів, середовища їх існування. Більшість представників типу Кільчасті черви належать до класів Багатощетинкові черви. Малощетинкові черви і П’явки. Є ще клас Ехіуриди — морські тварини, які за своїми зовнішніми ознаками мало подібні до кільчастих, але розвиток їхньої личинки підтверджує належність їх до кільчастих червів.

Роль кільчаків у природі та житті людини. Багатощетинковіосновний корм багатьох риб, крабів та інших мешканців морів; трубочниками живляться прісноводні риби та безхребетні тварини; дощові черви — основний корм для кротів, їжаків, жаб, шпаків та інших наземних тварин. Живлячись мулом, різними завислими у воді частинками, кільчасті черви очищають воду від надлишку органічних речовин. Дощові та деякі інші ґрунтові черви, поїдаючи рослинні рештки та пропускаючи через свої кишки ґрунт, сприяють утворенню перегною. Зроблені ними нірки заповнюються повітрям, необхідним для дихання коренів рослин і тварин-ґрунтоутворювачів. Медичну п’явку використовують у медичній практиці.

Клас Багатощетинкові черви. Більшість представників класу Багатощетинкові (поліхети) — мешканці морів та океанів, хоча деякі ведуть прісноводний або наземний спосіб життя, є серед них і паразити. До класу належить понад 5300 видів червів, різних за організацією і способом життя. Більшість їх бентосні тварини, що повзають по дну або зариваються в мул чи пісок. Переважно хижаки, але серед них багато і рослиноїдних та всеїдних форм. Сидячі поліхети живляться дрібними тваринами, рослинами та рослинним детритом. Більшість поліхет, безумовно, корисні тварини, оскільки становлять істотну частину корму для промислових риб та інших морських тварин, тому мають велике значення в колообігу речовин у природі. Наприклад, один із видів кільчастих червів — нереїс, що живе в Азовському морі, є основним кормом для промислових риб. Він був акліматизований в Каспійському морі, інтенсивно там розмножився і нині є важливою складовою в живленні осетрових риб. Багатощетинкового тихоокеанського черв’яка, якого мешканці Полінезії назвали «палоло», вони споживають.

Представники класу зазвичай мають параподії, на яких є пучки щетинок, від яких і походить назва класу.

Поширені у морях України нереїси живуть у норах, які риють у мулі або піску. Живляться переважно водоростями. Є цінним кормом для багатьох видів риб, особливо осетрів.

Піскожил може сягати довжини 30 см (мал. 3.23). Як і нереїс, є ласою поживою для риб, тільки спіймати його складніше, адже все життя він проводить у глибокій нірці. Живиться дрібними водоростями, тваринами й різними неживими часточками, захоплюючи їх разом із піском. Виїдаючи пісок з боку головного кінця свого тіла, піскожил викидає його через анальний отвір.

Мал. 3.23. Піскожил у нірці (далі горбки піскожилів на дні водойми)





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити