Біологія - Навчальный посібник - В. О. Мотузний 2009

Частина ІІІ. Зоологія
8. Тип Молюски, або М'якуни
8.2. Клас Двостулкові

Більшість цих молюсків живе в морях, а окремі види пристосувалися до життя в прісних водоймах (наприклад, беззубка, перлівниця). Через особливості живлення в цих молюсків є лише два відділи тіла: тулуб і нога.

Черепашка молюсків цього класу складається з двох переважно симетричних стулок, сполучених на спинному боці особливою зв’язкою.

Типовим представником класу є прісноводна беззубка (жабурниця, мал. 3.27). Вона живе на дні водойми, частково зариваючись у мулистий ґрунт. Довжина черепашки сягає 10 см. Передній кінець заокруглений, а задній дещо загострений. За допомогою ноги беззубка може повільно повзати по дну зі швидкістю від 20 до 30 см за годину. Якщо беззубку потурбувати, вона швидко втягує ногу і за допомогою двох м’язів-замикачів (мал. 3.27, 5) закриває стулки черепашки. Остання має дуже тонкий перламутровий шар, тоді як у морської перлової скойки і прісноводної перлівниці він значно товщий.

Мал. 3.27. Молюски двостулкові:

а — черепашка молюсків: І — перлівниці; II — жабурниці збоку і III — зверху: 1 — стулки черепашки; 2 — лігмент; 3 — верхній, 4 — нижній сифони; б — внутрішня будова беззубки, поздовжній розріз: 1 — мантія; 2 — нога; 3 — ввідний сифон; 4 — вивідний сифон; 5 — задній і передній замикальні м’язи; 6 — ротові лопаті; 7 — рот; 8 — шлунок (розкритий); 9 — печінка; 10 — кишки; 11 — анальний отвір; 12 — серце; 13 — перикардій; 14 — нирка; 15 — вивідний отвір нирки; 16 — головний ганглій; 17 — нижній ганглій; 18 — вісцеральний ганглій; 19 — статева залоза; 20 — зябра; 21 — задня кишка; 22 — перикардіальна залоза (орган Кебера, виконує екскреторну функцію); в — личинка беззубки — глохідії (І); II — глохідії на плавці риби: 1 — стулка черепашки; 2 — зубці на крайових гачках; 3 — м'яз-замикач; 4 — чутливі щетинки; 5 — бісусна залоза

У спинній частині черепашки міститься тулуб молюска, від якого відходить нога. Стулки черепашки і складки мантії в задній частині не прилягають щільно одна до одної. В цьому місці утворюються два отвори, або сифони. Через ввідний сифон (нижній) у мантійну порожнину безперервно надходить вода завдяки руху численних війок, що вкривають поверхню тіла, внутрішні боки мантійних складок, зябра та інші органи мантійної порожнини. Через вивідний (верхній) сифон із мантійної порожнини з водою виводяться неперетравлені рештки поживи та продукти обміну.

Беззубка є твариною-фільтратором. Разом із водою в мантійну порожнину через ввідний сифон надходять бактерії, водорості, найпростіші та завислі в товщі води рештки рослин і тварин. Великі часточки поживи не можуть потрапити в мантійну порожнину, оскільки їх не пропускають щупальця, розміщені на краях черепашки біля нижнього сифона. Течія води підносить поживу до рота беззубки, оточений двома лопатями й розміщений у мантійній порожнині на передньому кінці тіла біля основи ноги. З рота через короткий стравохід пожива надходить у шлунок, в який відкривається протока печінки; довгу середню кишку, яка утворює кілька петель, і коротку пряму, або задню, кишку, що відкривається в мантійну порожнину.

Органи дихання беззубки — зябра, розміщені в мантійній порожнині. Вони мають густу сітку кровоносних судин. Кисень надходить до них із води, що омиває зябра, а у воду виділяється вуглекислий газ.

Серце беззубки складається з двох передсердь і одного шлуночка. Кровоносна система незамкнена.

Видільна система представлена двома нирками, протоки яких відкриваються в мантійну порожнину.

Нервова система беззубки має три пари нервових вузлів. Одна пара (головні ганглії) розміщена по боках рота біля закінчення лопатей, друга — під задньою кишкою біля заднього м’яза-замикача, а третя — в нозі. Нервові вузли зв’язані між собою нервовими перемичками (комісурами). У зв’язку з малою рухливістю і пасивним живленням нервова система двостулкових молюсків порівняно з черевоногими дещо спрощена, а органи чуття розвинені слабко. Біля основи зябер є пара органів хімічного чуття, а біля ноги — два статоцисти (органи рівноваги). На ротових лопатях і по краях мантії багато дотикових клітин. Головних щупалець, а часто й органів зору, немає.

Беззубки — роздільностатеві тварини. За зовнішнім виглядом самці не відрізняються від самок. Статеві залози парні, розміщені у верхній частині ноги. Самці викидають сперматозоїди у воду. Разом із потоком води вони втягуються в мантійну порожнину самок, де запліднюють яйця. З них розвиваються личинки — глохідїї (мал. 3.27, в) із зубчастими стулками. Через вивідний сифон личинки викидаються у воду і прикріплюються до тіла риби (для цього личинка використовує клейку нитку — бісус та зубці черепашки), де розвиваються впродовж 1—2 міс. На цьому місці в риб виникає пухлина. Після дозрівання беззубка розриває шкіру риби і падає на дно. Завдяки паразитичному способу життя на ранніх стадіях свого розвитку малорухливі беззубки можуть потрапляти в нові (часто дуже віддалені) місця життя.

Морські двостулкові молюски — це типові бентосні (донні) тварини, що можуть зариватися в пісок. Вони часто утворюють великі скупчення (мідієві, устричні та інші «плантації»). Бісусні нитки мідій дуже міцні й надійно утримують колонії. Маса найбільших із двостулкових — тридакнів може сягати 250 кг, а довжина їх черепашки — 1,5 м і більше.

Деякі двостулкові молюски (наприклад, корабельний черв’як) виділяють кислоти, за допомогою яких можуть проточувати дерево й камінь, завдаючи великої шкоди дерев’яним корпусам кораблів і береговим спорудам портів.

Багато двостулкових молюсків має практичне значення. З них добувають перли, перламутр. Перлини утворюються з нашарувань перламутру на поверхні піщинок, які заносяться з водою в проміжки між черепашкою і стінкою мантії. В їжу використовують устриці, мідії, морські гребінці тощо.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити