Біологія - Навчальный посібник - В. О. Мотузний 2009

Частина ІІІ. Зоологія
10. Тип Хордові
10.2. Надклас Риби

Загальна характеристика. Риби — водні хребетні тварини, поширені в прісних і солоних водах усієї планети. Живляться, захоплюючи корм щелепами. Їхнє тіло має гідродинамічну форму, сплюснуте з боків, у спинно-черевному напрямку або сигароподібне. Скелет хрящовий або кістковий. Череп складається із мозкового та щелепно-зябрового відділів. Грудні й черевні плавці парні, спинні — непарні. У воді рухаються завдяки бічним рухам хвостового відділу. Шкіра більшості видів риб вкрита лускою. Дихають вони за допомогою зябер. Кровоносна система замкнута, має одне коло кровообігу, в серці лише венозна кров. Мають розвинені органи чуття, серед яких унікальним органом є бічна лінія. Роздільностатеві, запліднення переважно зовнішнє, відкладають ікру, рідше — живородні. До надкласу належать два класи: Хрящові риби та Кісткові риби.

Хрящові риби. Цей клас риб об’єднує більш примітивні види з хрящовим скелетом і хордою, залишки якої зберігаються у них протягом усього життя. Рот розміщений з нижнього боку голови, яка нерідко закінчується видовженим рилом. Верхня лопать хвостового плавця довша за нижню. Двошарова шкіра вкрита дрібною лускою, яка за будовою нагадує зуб (містить дентин і вкрита емаллю). Скелет поділяється на осьовий та скелет черепа й кінцівок. Хрящі скелета часто просочені вапном і є досить міцними. Хребет складається із двоввігнутих хрящових хребців. У тілі хребця є отвір, крізь який проходить хорда. Скелет кінцівок складається із хрящових поясів і променів, до яких кріпляться м’язи. Травна система починається з ротового отвору, що веде в ротоглотку. Стравохід короткий. Від шлунка відходить дуже коротка тонка кишка. У товстій кишці є спіральний клапан, котрий збільшує площу поверхні всмоктування. Закінчується травний канал клоакою, в яку відкривається спільна сечовивідна протока від пари тулубових нирок. Є підшлункова залоза й печінка. У великій дволопатевій печінці накопичується жир, чим забезпечується більша плавучість тіла. Ротоглотка пронизана 4—5 парами зябрових щілин, у яких немає захисних зябрових кришок. Є бризкальця, крізь які вода втягується і виштовхується окремо від зябер. На відміну від інших риб, у хрящових запліднення внутрішнє, є копулятивний апарат. Самки відкладають небагато великих яєць. Деякі види є живородними, у них утворюється плацента.

Сучасні хрящові риби представлені трьома рядами: Акули, Скати, Химери. Відомо близько 250 існуючих видів акул (мал. 3.44). Найбільшими є гігантська та китова акули, маса яких може сягати 14—20 т, а довжина — 20 м. Живляться вони планктоном і дрібними рибами. Проте є серед акул ненажерливі хижаки, небезпечні й надзвичайно гострі зуби яких є виростами щелеп, що відламуються і відростають знову упродовж усього життя. Небезпечними для життя людини є риба-молот, біла акула та ін.

Мал. 3.44. Акули:

а — розріз акули (самець): 1 — ніздря; 2 — щитоподібна залоза: 3 — зябра; 4 — приносні зяброві артерії; 5 — артеріальний конус; 6 — передсердя; 7 — шлуночок; 8 — венозна пазуха; 9 — печінка; 10 — жовчний міхур; 11 — ворітна вена; 12 — черевна аорта; 13 — шлунок; 14 — брижа; 15 — підшлункова залоза; 16 — селезінка; 17 — пілорична частина шлунка: 18 — розрізана товста кишка зі спіральним клапаном; 19 — пряма кишка; 20 — розкрита клоака; 21 — нирка; 22 — сім’яник; 23 — сім’япровід; 24 — сім’яний міхурець; 25 — залоза прямої кишки (ректальна залоза); 26 — сечостатевий сосочок; 27 — черевна пора; 28 — копулятивний орган; б — види акул: 1 — акула оселедцева; 2 — акула-пилконіс; 3 — акула велетенська; 4 — морський ангел; 5 — акула китова

Скати (мал. 3.45) мають сплющене у спинно-черевному напрямку тіло. Парні плавці у них широкі. Грудні плавці зростаються з головою, утворюючи боки тіла. Спинний і хвостові плавці дуже малі. Зяброві щілини, ротовий отвір і ніздрі відкриваються на нижньому боці тіла, а органи зору й бризкальця розміщені на верхньому боці, причому очне яблуко приросле зверху до орбіти. Деякі скати ведуть малорухливий спосіб життя, годинами лежать на дні, вистежуючи здобич. Живляться безхребетними тваринами, рибою, деякі види (гігантська манта) — планктоном. Скати яйцеживородні.

Мал. 3.45. Скати:

a — хвостокол; б — шипуватий скат; в — електричний скат; г — манта; д — риба-пилка

У Чорному морі поширені акула — катран (колюча акула) і скати — морський кіт і морська лисиця. Катран невеликий, лише зрідка сягає довжини 2 м. Спереду його спинних плавців стирчать колючі шипи. Для людини він безпечний. Морська лисиця вкрита кістковими бляшками з шипами. Морський кіт, або хвостокол, небезпечний для людини. Ці риби часто, причаївшись, нерухомо лежать на мілководді. Якщо випадково наступити на морського кота, він устромить гостру голку, що розміщена на хвості. Біля основи голки є залоза, яка виділяє отруйний слиз. Укол чорноморського хвостокола не смертельний для людини, але спричинює сильний біль, тимчасовий параліч, погане самопочуття.

Хрящові риби є об’єктом промислу. Так, акул виловлюють заради шкіри (сировина для промисловості), м’яса (катран, блакитна акула) та плавців, із яких готують суп, а також заради жиру й печінки, багатої на вітаміни А і D. М’ясо акул і скатів використовують на корм для тварин. Із хрящових риб виготовляють рибне борошно, яким підгодовують тварин та удобрюють ґрунт. Деякі види акул і скатів небезпечні для людини.

Кісткові риби. Форма тіла кісткових риб, як і більшості інших видів риб, обтічна, що дає їм змогу долати опір води. Тіло складається з трьох відділів: голови, тулуба і хвоста. Умовною межею між головою і тулубом є задній край зябрової кришки, а між тулубом і хвостовим відділом — анальний отвір (мал. 3.46).


Мал. 3.46. Зовнішня будова кісткових риб:

а — зовнішня будова окуня: 1 — передній та задній (2) спинні плавці; 3 — хвостовий плавець: 4 — анальний плавець; 5 — анальний отвір; 6 — черевний, 7 — грудний плавці; 8 — ніздрі; 9 — зяброва кришка; 10 — бічна лінія;

б — м’язи коропа: 11 — щелепні; 12, 13, 15, 16 — м’язи плавців; 14 — бічні м’язи; в — скелет окуня: 17 — скелет спинних плавців; 18 — хребет: 19 — скелет хвостового плавця; 20 — скелет анального плавця; 21 — ребра; 22 — скелет черевних і грудних (23) плавців; 24 — зяброва кришка; 25 — нижня щелепа; 26 — верхня щелепа; 27 — череп

Покриви тіла. Усе тіло риби, крім голови, вкрите кістковими лусочками, що розміщені правильними рядами і черепицеподібно накладені одна на одну. Це захисний покрив, який не заважає рухові риби. Переднім кінцем луски заглиблені в шкіру, а заднім укривають луски наступного ряду. Зверху луска вкрита тонкою шкіркою, одноклітинні шкірні залози якої виділяють слиз. Шар слизу зменшує тертя тіла риби при плаванні й захищає її від збудників хвороб.

Черево риб світліше, ніж спина. Це має пристосувальне значення: на освітленому фоні поверхні води вони менш помітні знизу, а на темному фоні дна — зверху. У водоймах із темним дном живуть риби з темним, а зі світлим піщаним — зі світлим забарвленням, що є наслідком природного добору і виживання найбільш пристосованих видів до конкретних умов життя.

Скелет кісткових риб складається із черепа, хребта та скелета кінцівок. У черепі розрізняють мозковий і зяброво-щелепний відділи. В ньому розміщені органи нюху, зору й слуху та головний мозок, який через потиличний отвір черепа сполучається зі спинним мозком. Зяброво-щелепний відділ складається із кісток верхньої і нижньої щелеп, під’язикової і зябрових дуг та зябрових кришок. Хребет, що складається із великої кількості хребців (у річкового окуня їх 39—42), поділяється на тулубовий і хвостовий відділи. Зі слинного боку до тіл усіх хребців прилягає верхня, а з черевного боку хвостових хребців — нижня дуга з остистими відростками. В тулубовому відділі від поперечних відростків хребців униз відходять ребра. Порожнини, що утворюються між двома суміжними тілами хребців, заповнені залишками хорди (мал. 3.47, б, 7). Сукупність верхніх дуг утворює канал, який є надійним захистом для спинного мозку. В каналі дуг хвостових хребців проходять хвостові артерія і вена. В скелет парних плавців входять пояси плечовий і тазовий кісткові промені, а в скелет непарних — лише кісткові промені.


Мал. 3.47. Внутрішня будова риб:

а — внутрішня будова окуня: 1 — аорта; 2 — шлуночок; 3 — передсердя; 4 — венозний синус; 5 — печінка; 6 — шлунок; 7 — тонка кишка; 8 — селезінка; 9 — пілоричні відростки; 10 — статева залоза; 11 — сечовий міхур; 12 — плавальний міхур; 13 — нирки (тулубові); 14 — жовчний міхур; 15 — анальний отвір; 16 — статевий отвір; 17 — сечовий отвір; 18 — зябра; 19 — кюверова протока (утворена злиттям задніх кардіальних, яремних, підключичних і шкірних вен, несе кров до венозної частини серця); б — хребці риби; І — тулубовий; ІІ — хвостовий; III — кілька хвостових, хребців у розрізі: 1 — спинні остисті відростки; 2 — верхня дуга; 3 — тіло хребця; 4 — ребра; 5 — нижня дуга; 6 — черевні остисті відростки; 7 — залишки хорди; в — схема будови серця риби: 1 — вена; 2 — передсердя; 3 — шлуночок; 4 — початок черевної аорти; 5 — клапани; г — кровоносна система костистої риби: 1 — венозний синус; 2 — передсердя; 3 — шлуночок; 4 — черевна аорта; 5 — зяброві судини; 6 — сонні артерії; 7 — спипна аорта; 8—11, 13, 14 — артерії; 12, 15, 16—21, 22 — вени; д — головний мозок риби: 1 — нюхові капсули; 2 — нюхові частки; 3 — передній мозок; 4 — середній мозок; 5 — мозочок; 6 —довгастий мозок; 7 — спинний мозок; 8—10 — головні нерви

Мускулатура. Основна маса м’язів у риб розміщена у вигляді окремих сегментів, які з’єднуються між собою волокнистими прошарками. Є й спеціалізовані м’язи (м’язи грудних і черевних плавців, зябрових кришок, щелепні м’язи тощо).

Травна система. Рот більшості видів риб озброєний недиференційованими зубами, які мають конічну форму і спрямовані назад. Зуби розміщені як на щелепах, так і на кістках, що обмежують ротову порожнину і слугують винятково для утримування здобичі. Ротова порожнина веде в пронизану зябровими щілинами глотку, яка переходить у короткий і широкий стравохід. Невиразно відмежований від стравоходу шлунок здатний розтягуватися. Від шлунка відходить тонка кишка, яка переходить у задню кишку і завершується анальним отвором. На межі шлунка і кишки є три сліпих відростки, які збільшують поверхню травлення. У кісткових риб спірального клапана немає. В тонку кишку впадають протоки підшлункової залози й печінки. Остання виробляє жовч, яка накопичується в жовчному міхурі. Підшлункова залоза розкидана по брижі у вигляді мікроскопічних часточок. Слинних залоз немає.

Плавальний міхур риб є гідростатичним апаратом. Це тонкостінний виріст кишки, який у личинок окуня та деяких видів риб (короп, плітка) сполучається з кишкою впродовж усього життя (відкритоміхурові риби). Зв’язок плавального міхура з кишкою у дорослого окуня втрачений (закритоміхурові риби). Міхур розміщений над кишкою, обплутаний численними кровоносними судинами і заповнений газами, розчиненими в крові. Під час занурення або піднімання риби кількість газів може зменшуватись або збільшуватись і регулювати таким чином масу риби. Оскільки в плавальному міхурі багато кровоносних судин, які утворюють капілярні скупчення, його можуть використовувати для газообміну риби, що зариваються в мул при пересиханні водойм.

Органи дихання риб — зябра, які складаються із зябрових дуг, зябрових пелюсток і зябрових тичинок. Зяброві тичинки — це цідильний апарат, який затримує здобич у ротовій порожнин). Газообмін відбувається в яскраво-червоних зябрових пелюстках, розміщених на чотирьох зябрових дугах у вигляді бахроми. Ніжні зябра зовні вкриті зябровими кришками, рух яких зумовлює акт дихання.

Органами виділення є нирки, які мають вигляд довгих темно-червоних стрічкоподібних тіл, що лежать над плавальним міхуром по боках хребта. По двох сечоводах сеча надходить у сечовий міхур, який відкривається назовні через сечостатевий отвір позаду анального отвору.

Кровоносна система (мал. 3.47, г) має одне коло кровообігу. В серце надходить тільки венозна кров. Серце двокамерне, відносно мале (близько 1 % маси тіла). Складається із шлуночка і передсердя. В зябрах кров насичується киснем і зябровими артеріями виноситься у спинну аорту, а далі артеріями розноситься по всьому тілу. В органах і тканинах кров віддає кисень і забирає вуглекислий газ та переходить у вени, по яких тече до серця. Від серця кров тече до зябер.

Центральна нервова система риб складається із головного й спинного мозку. Головний мозок, як і в усіх хребетних, складається з п’яти відділів, однак має ще примітивну будову. Передній мозок розвинений слабко. Він є вищим нюховим центром. Середній мозок порівняно великий, у ньому розміщені центри зору. Добре розвинений мозочок, що пов’язано зі складною координацією рухів. Від головного мозку відходить 10 пар нервів. Довгастий мозок забезпечує сенсорну й рухову іннервацію мускулатури. Тут же є центри, що керують вегетативними функціями (дихання, судинно-руховий, обміну речовин тощо).

Органи чуття досить різноманітні. Дуже характерним і досить важливим органом чуття у риб є бічна лінія. Вона тягнеться у вигляді вузенької смужки по боках тіла від голови до основи хвостового плавця і складається із заглибленого в шкіру каналу, який сполучається із зовнішнім середовищем численними отворами, що пронизують луски. Завдяки бічній лінії риба здатна відчувати найслабші коливання води та напрямки водяних струменів, а також зворотні хвилі, що відбиваються від розміщених поблизу предметів. Тому риби не наштовхуються на предмети в каламутній воді. Очі їх пристосовані для бачення на невеликій відстані. Вони мають кулястий кришталик, який майже не змінює своєї форми, і плоску рогівку. Всередині черепних кісток містяться органи рівноваги і слуху — внутрішнє вухо з перетинчастим лабіринтом. Вони заповнені ендолімфою. Закінчення слухового нерва сприймають звукові хвилі через кістки черепа.

Органи смаку — мікроскопічні смакові цибулини, що містяться в оболонці ротової порожнини, а також розкидані по всій зовнішній поверхні шкіри.

Органи дотику — спеціальні тільця, розміщені переважно на передній частині голови.

Орган нюху — два невеликих мішечки, які відкриваються назовні ніздрями. Нюх добре розвинений. Він допомагає визначити якість води та знаходити поживу.

Органи розмноження риб складаються з одного яєчника (у самок) і двох сім’яників (у самців). У деяких риб яєчники й сім’яники парні. В яєчнику розвиваються яйцеві клітини (ікринки), у сім’яниках — молочко, що містить мільйони сперматозоїдів. Самка відкладає ікринки, а самець виділяє молочко. Рухливі сперматозоїди запліднюють ікринки, в яких утворюється личинка, котра залишає оболонку яйцевої клітини і починає самостійно живитися. Через деякий час личинка стає схожою на дорослу особину — її називають мальком. Ростуть мальки порівняно швидко. Час розвитку ікри у різних видів риб неоднаковий (від кількох годин — у тюльки, багатьох акваріумних риб, до кількох місяців — у лосося).

Особливості поведінки риб. Нерест, турбота про потомство. Реакція риб на подразнення виявляється за допомогою безумовних та умовних рефлексів. Якщо доторкнутися до окуня, то він миттю шугоне вбік. Такою ж щвидкою є його реакція на здобич: червів, ракоподібних і дрібних риб. Це приклади безумовних рефлексів. У риб можна виробити умовні рефлекси, наприклад, даючи корм акваріумним рибам й одночасно постукуючи по стінках акваріума. Через певний проміжок часу постукування привертає увагу риб, і вони підпливають до звичного місця годівлі.

Процес відкладання рибою ікри та її запліднення називається нерестом. Тихоокеанські лососі, річковий вугор та деякі інші види риб розмножуються один раз за життя і після нересту гинуть. Проте більшість видів риб розмножується кілька разів. У багатьох видів під час дозрівання статевих клітин виявляються складні інстинкти. У цей період одні види риб — так звані прохідні — мігрують для нересту із річок у море або з моря до річок. Так, майже статевозрілі європейський і американський вугри наприкінці літа мігрують з озер і рік Європи та Північної Америки в Атлантичний океан, Саргасове море. Тут вони відкладають ікру на глибині 800—900 м і гинуть. Молоді вугри виводяться з ікри наприкінці зими або на початку літа. Американський вугор росте значно швидше, ніж європейський; упродовж літа він досягає берегів Америки, взимку у нього відбувається метаморфоз і на другу весну він входить в американські річки. Європейський вугор росте повільно; лише на третій рік восени він досягає віддалених європейських берегів. Взимку у нього відбувається метаморфоз, і лише на четверту весну він входить у європейські річки.

Деякі види лососевих (горбуша, лосось, кета та ін.) на Далекому Сході мігрують із морів у верхів’я річок, де нерестяться і, знесилені, зносяться вниз за течією. Осетрові (севрюга, осетер, білуга) та інші види риб також належать до прохідних. Більшу частину життя вони проводять у морі, а для нересту заходять у річки.

Напівпрохідні риби (сом, судак, лящ) живуть в опріснених районах моря, що прилягають до гирл річок. На час зимування і розмноження вони мігрують у річки, проте можуть і постійно жити в прісних водоймах.

Прісноводні риби розмножуються на мілководді водойм, де постійно живуть.

Більшість риб не турбується про нащадків і, віднерестившись, кидає ікру напризволяще. Багато ікри гине, тому рибам доводиться відкладати величезну її кількість. Наприклад, риба-місяць відкладає до 300 млн ікринок. Менше відкладають ікри види риб, які виявляють певну турботу про нащадків. Наприклад, самець триголкової колючки (вона є в річках України) робить гніздо на дні водойми серед стебел рослинності. Він вириває невеличку ямку, а потім із шматків водоростей споруджує над нею бічні стінки й дах, закріплюючи їх клейкими виділеннями шкірних залоз. Гніздо має вхід і вихід. Самки колючки відкладають 150—180 ікринок. Упродовж 10—15 діб самець захищає гніздо, утворюючи рух води через нього биттям плавцями об воду, щоб краще надходив кисень до ікринок, що розвиваються. Будують гнізда для ікри лососі, захищають ікру судаки.

Самка гірчака (цей вид теж живе у прісних водоймах України) має довгий яйцеклад (він виростає під час нересту) і за допомогою нього відкладає ікринки до мантійної порожнини двостулкових молюсків (мал. 3.48). Запліднюються ікринки молоками, які виділяє самець і які з течією води потрапляють у мантійну порожнину молюска.

Мал. 3.48. Турбота риб про потомство:

а — гірчак відкладає ікру; б — самець апогона з ікрою в ротовій порожнині; в — самка сома з ікрою

Деякі тропічні риби (цихліди) виношують ікру в ротовій порожнині (американський морський сом — самець, тиляпія — самка), в шлунку (риба в цей період не живиться) або в спеціальних розродних сумках (морський коник).

У самки сомика аспредо шкіра на череві в період нересту помітно потовщується і м’якшає. Після відкладання ікри і запліднення її самцем самка масою свого тіла вдавлює ікру в шкіру черева. Тепер шкіра має вигляд дрібних сот, в отворах яких лежать ікринки. Останні зв’язані з тілом матері стебельцями, які мають кровоносні судини.

Трапляються живородні риби (байкальська голом’янка, морські собачки, морські окуні, зубаті коропи), які народжують сформованих нащадків, але мало. В акваріумах часто розмножують живородних рибок гупі, мечоносців та інших близьких родичів коропоподібних.

Різноманітність кісткових риб. Клас Кісткові риби поділяється на підкласи Променепері й Лопатепері. Плавець променеперих риб складається з променів, які рухаються за допомогою мускулатури, що лежить під поверхнею тулуба. Рухи таких плавців швидкі й точні, але не дуже сильні. В лопатеперих мускулатура, що приводить у рух плавець, міститься на самому плавці й видається разом із ним із тіла. Рухи плавців лопатеперих риб нешвидкі, але потужні.

У девонський період переважали лопатепері, а починаючи з кам’яновугільного періоду панівною групою стали променепері. До променеперих належить багато рядів риб, серед яких Осетроподібні, Оселедцеподібні. Коропоподібні та ін.

До лопатеперих належать ряди Дводишні та Кистепері. У будові лопатеперих риб є багато давніх рис (наприклад, у них добре розвинена хорда й погано розвинений хребет). Окрім зябер, ці риби мають легені — органи дихання повітрям. Легені, як і плавальний міхур, є видозміненими виростами стінки стравоходу.

Характеристика. Типові представники. Роль у природі та житті людини рядів риб. Ряд Осетроподібні налічує 25 видів (мал. 3.49), з яких в Україні — 6: білуга, шип, стерлядь, осетер азово-чорноморський, осетер атлантичний, севрюга. Це найпримітивніші з кісткових риб. Осьовий скелет їх зберігає залишки хорди. Голова закінчується витягнутим рилом (рострум), на нижній частині якого розміщений рот. Перед ротом є ряд вусиків. Хрящовий череп зовні вкритий накладними кістками, які розвиваються не в хрящах, а в сполучній тканині шкіри. На тілі 5 поздовжніх рядів великих ромбоподібних кісткових щитків — «жучків», або «бляшок». Крім того, в шкірі є багато дрібних лусочок, схожих за будовою на кісткові щитки. Є кісткова надзяброва кришка. Міжзяброві проміжки здебільшого редуковані. Зубів у більшості дорослих особин немає. Плавальний міхур зберігає зв’язок з кишками. Хвостовий плавець нерівнолопатевий. Це м’ясоїдні риби, корм відшукують на дні або ловлять.

Мал. 3.49. Осетроподібні:

а — осетер; б — білуга; в — севрюга; г — стерлядь; д — несправжній лопатоніс

Вони є прохідними (виняток — прісноводна стерлядь). Нерестяться навесні або влітку в річках, де на дні багато гальки і швидка течія води. Статевозрілими осетрові стають на 4—20-му роках життя, тому кількість їх відновлюється повільно, хоч плодючість їх і висока (1,5 тис. — 5 млн ікринок).

Осетроподібні мають велике промислове значення. У них цінне високоякісне і смачне м’ясо. Крім того, вживають у їжу їхню ікру і хорду (візига).

Найменша з осетроподібних риб фауни України — стерлядь: довжина близько 1 м. Усе життя проводить у прісній воді. Живиться дрібними донними безхребетними.

Єдиним видом осетроподібних, що зберіг промислове значення, є осетер російський, який водиться в гирлах Дунаю та Дніпра. Його довжина сягає понад 2 м, а маса — 100 кг. Штучно вирощують гібрид білуги й стерляді — бестера. Ця риба добре росте і в прісній, і в морській воді, у ставках.

Ряд Оселедцеподібні (мал. 3.50). Тіло сплющене з боків. Розміри в межах 10—75 см. Голова не вкрита лускою. Промені плаців м’які, членисті. Бічної лінії немає або вона дуже коротка. Плавальний міхур упродовж усього життя не втрачає зв’язку з кишками. Зуби розвинені слабко або їх зовсім немає.

Мал. 3.50. Оселедцеподібні:

а — сардина далекосхідна; б — чорноспинка; в — тюлька; г — хамса

До оселедцеподібних належить багато промислових риб. На жаль, унаслідок надмірного вилову й забруднення водойм чисельність їх постійно зменшується. Більшість цих риб поширена в товщі води. Живляться планктоном, зграйні, прохідні. Налічується 300 видів. В Україні в Чорному морі поширений чорноморсько-азовський оселедець. На відміну від більшості інших представників ряду, це прохідна риба, на нерест заходить у річки. Його довжина 20—35 см. Живиться дрібними рибами, наприклад кількою, а також ракоподібними. В Чорному морі мешкають також чорноморська кілька (шпроти), тюлька тощо. Кілька живиться планктоном. У Чорному та Азовському морях трапляється європейський анчоус (хамса). Хамса проціджує воду й відфільтровує планктон. Це найчисленніша риба Чорного моря. Тривалість її життя — до трьох років. Родичі хамси, анчоуси, поширені в теплих морях і належать до найцінніших груп промислових риб.

Ряд Лососеподібні (мал. 3.51). У багатьох представників є невеликий жировий плавець — позбавлений променів і заповнений жиром другий спинний плавець. До цього ряду належать різні види «червоної риби». Цінуються за червону ікру — широковідомий делікатес.

Мал. 3.51. Лососеподібні:

а — кета; б — горбуша; в — форель струмкова; г — лосось; д — сьомга

Чорноморський лосось сягає довжини близько 1 м, живе в морі, а взимку нереститься в річках. Це дуже рідкісна риба, проте його родичі — тихоокеанські лососі мають промислове значення на Далекому Сході та в Північній Америці. Типові лососі (сьомга, кета, горбуша, нерка) — прохідні риби, але деякі можуть вести осілий спосіб життя, особливо форель. Нерестяться лососеподібні переважно у верхів’ях річок. Рухаючись до нерестовища (іноді за тисячі кілометрів), лососі здатні долати водоспади, стрибаючи у висоту до 3 метрів.

Форель сягає довжини 35 см, населяє чисті проточні водойми. Це чудовий об’єкт спортивного рибальства. Живе в гірських річках. Її штучно розводять у форелевих господарствах Закарпаття, Карпат, Криму тощо. До прісноводних належать сиг, омуль.

Окрім «червоної риби» до ряду Лососеподібні належить і добре відома щука. Цей хижак населяє озера й річки на всій території нашої країни й полює на жертву із засідки. Великі щуки сягають довжини 1,5 м.

В Україні трапляються такі види лососеподібних, як харіус європейський, форель, дунайський і чорноморський лососі, яких занесено до Червоної книги.

Ряд Окунеподібні. Це найчисленніша група сучасних риб, яка налічує близько 6 тис. видів. Вони мають колючі промені в плавцях. Черевні плавці перемістилися вперед і розміщені під грудьми. Плавальний міхур втрачає зв’язок із кишками.

Більшість окунеподібних — морські риби (населяють океани, моря, прісні водойми). У прісних водоймах України мешкають звичайні окунь і судак. Мальки цих риб живляться дрібними безхребетними, а дорослі риби є хижаками, що поїдають дрібніших риб. Тіло судака витягнуте, сягає довжини 130 см (окуня — 40 см). Самець судака охороняє кладку ікри від ворогів, очищає від мулу. Окуні розвішують на підводних предметах ікряні шнури, що нагадують мережані стрічки.

До морських окунеподібних належать такі цінні промислові риби, як ставрида, тунець і скумбрія. Ці риби трапляються і в Чорному морі. Довжина ставриди та скумбрії близько 50 см, тунця — до 3 м. Тунці — мисливці за рибою, пристосовані до швидкого плавання. Завдяки роботі м’язів температура тіла тунця, який пливе, може бути вищою на 10 °С від температури води.

У Чорне та Азовське моря іноді заходить із Середземного моря меч-риба. На її верхній щелепі є довгий виріст, який розсікає воду за швидкого плавання (до 130 км/год) і уражує здобич (різних риб). Дорослі меч-риби сягають довжини 4,5 м.

Багато які окунеподібні пристосувалися до життя на дні. Наприклад, бички й морські собачки — невеликі придонні (бентосні) риби. Бички належать до найдрібніших хребетних риб. Довжина деяких із них становить близько 1 см. Грудні плавці бичків утворюють присосок, який дає їм змогу прикріплятися до каменів на дні. Забарвлення бичків має захисне значення, що робить їх непомітними серед підводних предметів. Під час нересту забарвлення самців багатьох видів стає яскравішим.

Живляться бички придонними безхребетними, а морські собачки є здебільшого рослиноїдними. Вони знаходять собі схованки між каменями на мілководді та об’їдають з них водорості. Собачки охороняють свої схованки від вторгнення родичів. Бичка-рижика звичайного, бичка золотистого, йоржа смугастого занесено до Червоної книги України.

Деякі з придонних окунеподібних небезпечні для людини. Якщо, наприклад, наступити на морського дракончика, який мешкає на піщаному й мулистому мілководді Чорного моря, можна дістати укол його отруйних шипів, який може виявитися смертельним. Небезпечними для людини є також морський йорж (скорпена) та морський окунь.

Багато представників окунеподібних має промислове значення (тунець, ставрида, бички). Вони мешкають у Чорному морі.

Ряд Коропоподібні. Мають високе і стиснуте з боків (мал. 3.52) тіло. За характером живлення дуже неоднакові. Більшість відкладає донну липку ікру у великих кількостях (короп, наприклад, 600—800 тис. ікринок).

Мал. 3.52. Коропоподібні:

a — плітка; б — сазан; в — карась золотий; г — карась сріблястий; д — лящ білий; е — в’юн; є — товстолобик; ж — краснопірка

Налічується 3000 видів коропоподібних. Вони мають веберів апарат, яким сприймають звуки з частотою 13 кГц, та один спинний плавець. Черевні плавці розміщені посередині черева і не мають колючих променів. Плавальний міхур упродовж усього життя зберігає зв’язок із кишками. У коропових немає зубів на щелепах, але є так звані глоткові зуби, розміщені на задній зябровій дузі.

Більшість прісноводних є осілими. Деякі (вобла, тарань) для нагулу виходять у море, переважно в його опріснені ділянки. В Україні поширені карась, лин, лящ, плітка, білий амур, товстолобик, синець, густера, чехонь, в’язь та ін. Білого амура і товстолобика акліматизовано в Україні. Їхня батьківщина — річки Далекого Сходу. Оскільки в природних водоймах України ці види риб розмножуватися не можуть, їх розводять штучно в рибних господарствах і випускають у природні водойми. Живляться вони водяними рослинами, тому запобігають заростанню водойм.

До коропоподібних належать також електричні вугрі, що живуть у Південній Америці. Напруга розряду риби середнього розміру сягає 350 В. Сюди належать усім відомі золоті рибки, яких розводять в акваріумах.

Коропоподібні мають дуже важливе господарське значення, становлячи значну частку вилову у внутрішніх водоймах України. Вони є важливими об’єктами спортивного рибальства та штучного розведення. У світовому вилові становлять близько 20 %.

Усім відомий свійський короп. Його диким предком є сазан, який живе в річках. Коропа штучно розводять із давніх-давен. Він невибагливий, швидко набирає масу. Живиться рослинним кормом і донними безхребетними. Рот коропа може висуватися вперед і вибирати корм із товщі мулу. Внаслідок селекційної роботи виведено різні породи коропа (дзеркальний короп, український короп). Маса однієї особини з довжиною тіла до 1 м може сягати 20 кг. Вирощують його у рибних господарствах до товарної маси 500—2000 г, якої він досягає у віці 2—3 роки. Стає статевозрілим у віці 3—5 років. М’ясо коропів смачніше й жирніше, ніж сазана, вони також швидше ростуть.

Витривалістю відзначається карась, здатний жити у водоймах із брудною водою, що промерзають до дна взимку і пересихають улітку. Несприятливі умови переживає, глибоко закопуючись у мул. Це невелика риба, яка зрідка сягає довжини 45 см. Предком усім відомих золотих рибок, яких розводять в акваріумах, був сріблястий карась. Золоту рибку було виведено в результаті тривалої селекції в Китаї приблизно 1000 років тому. Нині виведено безліч різних порід золотих рибок.

Підклас Кистепері. Ще донедавна ці риби були відомі лише у вигляді викопних решток. Проте в 1938 р. біля південних берегів Африки випадково піймали живу кистеперу рибу — латимерію (мал. 3.53). В наступні роки було спіймано ще кілька особин. Кистепері мають спільних предків із давніми наземними чотириногими тваринами — стегоцефалами. Від цих предків виникли і дводишні риби.

Мал. 3.53. Латимерія (а) та скелет її плавця (б)

Викопні кистепері риби були вкриті щільним панциром з луски особливого типу. Хребці у них були зачаткові, хорда зберігалася упродовж усього життя. Кистепері були хижаками, у роті мали гострі зуби. Плавальний міхур, мабуть, слугував гідростатичним апаратом і додатковим органом дихання. В порожнині тіла була велика дегенерована легеня, заповнена жиром. Внутрішніх ніздрів не було, тому на відміну від викопних кистеперих, сучасні кистепері не здатні дихати атмосферним киснем.

Парні плавці кистеперих риб пристосовані не тільки до плавання, а й до повзання по ґрунту. Кістки плавців деяких із цих риб мають багато спільного з кістками п’ятипалої кінцівки хребетних. Серед їхніх плавців легко виявити гомологи плечової, ліктьової та променевої кісток; ряд променів на кінці плавця відповідає кісткам кисті. Палеонтологічні матеріали свідчать про те, що п’ятипала кінцівка розвинулась із плавців кистеперої риби в результаті поступового зменшення кількості променів.

Підклас Дводишні. Ці риби пережили свій розквіт у девонський та кам’яновугільний періоди. Нині існує лише 6 видів їх. Так, у річках Північно-Східної Австралії живе рогозуб — малорухлива риба до 1,7 м завдовжки. За допомогою міцних щелеп із роговими пластинками він розгризає черепашки молюсків та панцири ракоподібних. Раз за 40—50 хв він піднімається до поверхні, щоб із шумним видихом поновити повітря у своїй єдиній легені. Під час посухи, коли річки пересихають і перетворюються на брудні калюжі, більшість риб гине у воді, бідній на кисень, а рогозуб завдяки легеневому диханню виживає і дочікується сезону дощів.

В Африці живуть протоптери — дводишні риби з видовженим тулубом і плавцями, які нагадують щупальця. У разі пересихання водойм протоптер викопує нору, утворює навколо тіла захисну оболонку (капсулу) і впадає у сплячку, впродовж якої дихає легенями через отвір в капсулі. У такому стані він може перебувати до 9 місяців. Із капсули риби виходять у сезон дощів.

Промисел риб. Раціональне використання рибних ресурсів. Багато країн світу веде рибний промисел на морі та в прісних водоймах. Найбільше значення для промислу мають морські риби, їхні запаси досить великі, але не безмежні. Багато морських риб скупчується на порівняно невеликих глибинах поблизу материків — у так званій шельфовій зоні, а також на мілинах — «банках». Ці місця характеризуються найбільшою рибопродуктивністю.

Використовують різні знаряддя вилову риби та спеціальні транспортні засоби. Виловлену рибу можна переробляти або зберігати безпосередньо в місцях вилову (на плавучих базах) або на березі на спеціальних підприємствах.

Останніми роками приріст вилову сповільнився. Стає очевидним, що запаси риби в морях і океанах не безмежні. Виявляється посилений вплив господарської діяльності людини на рибопродуктивність океану. Негативно впливає на рибопродуктивність і зростаюче забруднення морських вод нафтою, солями ртуті, свинцю, хімічними сполуками, які використовуються в боротьбі зі шкідниками.

Важливим у збереженні та збільшенні промислу риб є його регулювання на основі міждержавних угод, зокрема встановлення способів та сезонів вилову риби. За промислового вилову передбачено мінімальний розмір отворів сіток для запобігання знищенню молоді. Дедалі більше уваги приділяється поліпшенню місць нересту. На річках, де є греблі, роблять обвідні канали і т. ін.

Штучне розведення риб. Цей спосіб розведення дає змогу за короткий час збільшити запаси промислових риб. У тепловодних ставках вирощують теплолюбних риб — коропів, товстолобиків, амурів, линів, карасів та ін. Для холодноводного рибного господарства використовують ставки з чистою проточною водою, багатою на кисень, і твердим мулистим дном. Вирощують тут струмкову, або райдужну, форель. Таке господарство є лише в західних областях України.

У повносистемному господарстві коропа вирощують упродовж двох років у різних за призначенням ставках, а саме: 1) нерестових — невеликих мілководних ставочках із зеленою рослинністю, в них поселяють плідників для нересту; 2) вирощувальних — великих і більш глибоких (до 1,5 м), в них переселяють мальків із нерестових ставків на літо; 3) зимувальних — найглибших ставках (до 2 м) з постійним обміном води, непромерзаючих, призначених для зимівлі плідників риб і цьогорічок; 4) нагульних — великих водоймах (понад 20 га), в які навесні висаджують однорічок для нагулу до товарної маси (500—800 г).

Більшість рибних господарств є неповносистемними однорічними. Нагульні ставки зариблюють навесні молодими коропами, які ростуть тут до осені, після чого воду із ставків спускають і рибу відловлюють для реалізації.

Велике значення для відновлення та збільшення запасів цінних промислових риб (деякі осетрові й лососеві) має штучне розведення їх на рибозаводах, побудованих у гирлах річок та біля гребель. Тут від спійманих у період нересту риб беруть ікру й молоки, змішують їх, заливають водою і зберігають у спеціальних апаратах (інкубаторах). Личинок, що розвинулись із ікри, підгодовують у штучних басейнах, після чого мальків випускають у природні водойми.

Охорона риб. В Україні, як і в деяких інших країнах, охорона риб передбачає: 1) заборону вилову риб, чисельність яких у природі різко знизилася, чи видів, яких занесено до Червоної книги; 2) визначення місця й строків вилову риби (заборонено ловити рибу в нерестовий період); 3) визначення дозволених і недозволених знарядь та способів лову риби (повна заборона згубних способів лову — острогів, хімічних засобів, електрошоку, глушіння вибухівками, аматорського вилову сітками); 4) визначення промислових розмірів риби тих чи інших видів, яка може бути виловлена; 5) припинення такої господарської діяльності людини, яка завдає шкоди рибам через порушення їхнього природного середовища (заборона влаштування завалів на ріках, спорудження гребель, скидання ґрунту та різних відходів виробництва у воду, контроль за стічними водами, викошування очерету та знищення дерев у місцях нересту тощо); 6) обмеження руху моторних човнів у місцях нересту, боротьба із задухою на водоймах у зимовий період, розведення та випуск у водойми мальків цінних порід риб.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити