Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ'Я

ПОКРИВ ТІЛА

Шкіра (cutis) — це зовнішній покрив тіла, що є бар'єром між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму. Площа поверхні її складає 1,5—1,6 м2.

БУДОВА І ФУНКЦІЇ ШКІРИ .

Шкіра складається з трьох шарів: зовнішнього — епідермісу, середнього — власне шкіри, або дерми, і внутрішнього — підшкірної жирової клітковини.

Епідерміс — багатошаровий плоский епітелій ектодермального походження, товщина якого (0,03—2,5 мм.) залежить від виконуваної функції. Так, на ділянках, що піддаються постійному механічному тиску (долоні, підошви), його товщина більше, ніж на грудях, животі, стегнах, плечах, передпліччі, шиї. Верхні шари його зроговівають, утворюючи роговий шар, внутрішній шар — ростковий (базальний). Клітини, що зроговіли, постійно злущуються і замінюються новими, тому цей шар особливо розвинений на долонях і підошвах. Клітини паросткового шару циліндричної форми, постійно діляться й утворюють нові клітини, за рахунок яких заповнюються верхні шари шкіри. У глибоких шарах епідермісу містяться пігментні клітини. Вони виробляють пігмент Меланин, який додає шкірі певного кольору, а також захищає організм від шкідливої дії ультрафіолетового проміння. В епідермісі знаходяться чутливі нервові закінчення. Похідними рогового шару епідермісу є нігті, які постійно ростуть протягом усього життя.

Власне шкіра (дерма), завтовшки від 0,5 до 5 мм. утворена сполучною тканиною. У ній виділяють сосочковий та сітчастий шари. Сосочковий шар складається з рихлої сполучної тканини й утворює ввігнутість до епідермісу. В цьому шарі містяться різні волокна, що додають шкірі міцності та пружності, а також численні кровоносні й лімфатичні судини, нервові сплетення та закінчення нервових волокон. Під сосочковим шаром розташовується сітчастий шар. У ньому залягають сальні та потові залози, волосяні сумки. Потова залоза складається з тіла (згорнутої в клубок залозової трубки) і вивідного протоку, що відкривається на поверхні шкіри. У людини 2—3 млн. потових залоз, особливо багато їх на обличчі й долонях. Рідина, що утворюється в потових залозах, — піт — крім води містить продукти обміну речовин (аміак, сечовину, мінеральні солі тощо).


Рис. 101. Будова шкіри людини. А — надшкір'я (епідерміс); Б—власне шкіра (дерма); В — підшкірна жирова клітковина; 1 — роговий шар епідермісу; 2 — шар живих клітин епідермісу; 3 — рецептори шкіри; 4 — сальні залози; 5 — потові залози; 6 — корінь волосся; 7 — кровоносна судина; 8 — нерв.


На випаровування поту витрачається надлишок тепла, тому залежно від температури навколишнього середовища кількість поту, що виділяється, значно змінюватиметься (від 0,5 до 2—3 л.). Сальні залози виділяють жир, який мастить волосся, шкіру й робить їх еластичними. Протоки сальних залоз відкриваються у волосяні сумки. Волосся (ріli) є роговим похідним епідермісу. Волос складається з волосяної цибулини, кореня і стрижня. Волосяна цибулина й корінь волоса оточені волосяною сумкою. До волосяної цибулини підходять судини, які забезпечують волосся і нерви поживними речовинами. До волосяної сумки прикріпляється м'яз, який піднімає волос. Волосяний покрив еволюційно майже втратив своє значення для людини.

Підшкірна жирова клітковина — найглибший шар шкіри. Він складається з рихлої сполучної тканини, в якій багато жирових клітин. Товщина цього шару різна й залежить від способу життя, харчування, обміну речовин. Жир захищає тканини й органи від механічних дій, а також від переохолодження.

Функції шкіри наступні:

—  захисна — від шкідливих дій різних чинників зовнішнього середовища (механічних, хімічних, проникнення мікроорганізмів);

—  терморегуляторна;

—  участь в обміні речовин (наприклад, вітаміну D);

—  виділення (виділення води та деяких солей);

—  дотик (дотикальні, температурні та больові рецептори).

Роль шкіри в регуляції тепловіддачі. У результаті екзотермічних реакцій, що відбуваються в організмі, виділяється велика кількість тепла. У здорових людей температура тіла відносно стала (36,5—36,9 °С). Це забезпечується механізмами терморегуляції, що приводять до посилення або послаблення утворення та віддачі тепла. Процеси терморегуляції відбуваються з участю шкіри, нервової та ендокринної систем. Терморецептори сприймають холод і тепло. Виникаючі при цьому подразнення передаються в спинний мозок, гіпоталамус і в кору великих півкуль. Відбувається їх аналіз і синтез, і в центрах терморегуляції виникає у відповідь реакція, направлена на підтримку сталої температури тіла. Наприклад, в умовах холоду скорочуються просвіти судин шкіри, зменшується кількість циркулюючої по них крові. При цьому зменшується потовиділення, результатом чого є зменшення тепловіддачі, й організм зберігає нормальну температуру тіла. З підвищенням температури навколишнього середовища розширяються судини шкіри, посилюються циркуляція крові по них і потовиділення, що веде до підвищення тепловіддачі. На випаровування 1 г поту витрачається 0,588 Ккал тепла. Випаровування залежить не тільки від температури повітря, але і від його вологості. При підвищенні вологості інтенсивність випаровування зменшується. Інтенсивність тепловіддачі залежить також від товщини підшкірної жирової клітковини. При тонкому шарі її тепловіддача збільшується, при товстому, навпаки, зменшується.






Personalised Essay Writing Service for You

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити