Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ'Я

НЕРВОВА СИСТЕМА

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЕМОЦІЇ

Емоції (від лат. emotion — приголомшую, хвилюю) — суб'єктивні реакції тварин і людини на дію внутрішніх і зовнішніх подразників, що виявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху тощо. Емоції є активними станами мозкових структур, які спонукають тварин і людину «мінімізувати» (ослабити, запобігти) або «максимізувати» (усилити, повторити) ці стани. Характер емоцій визначаться актуальною потребою і прогнозуванням вірогідності (можливості) її задоволення. Низька вірогідність задоволення потреби робить емоцію негативною (страх, лють); зростання вірогідності в порівнянні з попереднім прогнозом додає емоції позитивного забарвлення (задоволення, радість).

Емоціям належить вирішальна роль у процесі навчання, у підкріпленні умовних рефлексів, що знов формуються. Вони змінюють пороги сприйняття, активують пам'ять, служать додатковим засобом комунікації (міміка, інтонація голосу тощо). Якщо негативні емоції переважно служать самозбереженню особи, потомства або групи, то позитивні емоції сприяють їх саморозвитку в процесі освоєння нових сфер дійсності.

У психології емоцією називають переживання людиною її відношення до навколишнього світу і до самої себе, одну з форм відбивно-оцінної діяльності мозку. Емоції, виникаючі у зв'язку із задоволенням вищих соціальних потреб людини, прийнято називати відчуттями: інтелектуальними, етичними, естетичними. Сильні, стрімко виникаючі емоції, носять назву афектів, емоційні стани, що тривало зберігаються, — настроїв. Соціальна цінність емоцій людини визначається тією потребою, на базі якої виникає даний емоційний стан. Ситуації, в яких задоволення важливих для людини потреб хронічно утруднено, породжують стійку негативну напругу — емоційний стрес.






Personalised Essay Writing Service for You

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити