ВІДДІЛ ПОКРИТОНАСІННІ (КВІТКОВІ)

  Покритонасінні рослини — еволюційно-наймолодша та найчисленніша група рослинного світу. Відділ включає близько 250 тис. видів, які ростуть у всіх кліматичних зонах і складають осно­вну масу рослинної речовини біосфери. їх вегетативна структура надзвичайно різноманітна. Сюди відносяться і гігантські евкаліп­ти, дерева висотою більше 100 м. зі стовбурами майже 20 м. в об­хваті, й дрібні ряски, прості за будовою плаваючі однодольні, ко­трі часто не перевищують у довжину 1 мм. Деякі покритонасінні — ліани, що високо забираються в полог дощового тропічного лі­су, інші — епіфіти, що населяють цей полог. Багато квіткових, наприклад кактуси, пристосовані до зростання в украй посушли­вих умовах. Вже більше 100 млн. років представники цього відді­лу панують на суші. Широке розповсюдження й різноманітність будови квіткових зумовлено придбанням ними в процесі еволюції низки прогресивних рис. До них відносяться:

1.         Формування квітки — органа, який суміщає функції стате­вого й безстатевого розмноження.

2.          Утворення у складі квітки зав'язі, що містить в собі насінні зачатки й оберігає їх від дії несприятливих умов середовища (висихання, коливання температури тощо). Наявність зав'язі

послужила підставою для назви цієї групи рослин покритона­сінними.

3.         Подвійне запліднення, в результаті якого утворюється триплоїдний (а не гаплоїдний, як у голонасінних) ендосперм.

4.         Запасаюча (живильна) тканина.

5.         Редукція гаметофіта (чоловічий гаметофіт — пилкове зерно — складається з двох клітин: вегетативної і генеративної;  генера­тивна поділяється, утворюючи два спермія. Жіночий гамето­фіт складається із восьми клітин зародкового мішка).

  6. Ускладнення й високий ступінь диференціації вегетативних органів і тканин (рис. 23).

 

Рис. 23. Основні системи рослинного організму: А — коренева; Б — пагінна: А: 1 — головний корінь, 2 — бічний корінь, 3 — кореневі волоски; Б: 4 — пазушна брунька, 5 — черешок, 6 — листкова пластинка, 7 — вузол, 8 — міжвузля, 9 — квіткова брунька, 10 — верхівкова брунька, 11 — чашолисток, 12 — пелюстка, 13— маточка, 14 — тичинка, 15 — квітконіжка, 16 —продих, 17 — асиміляційна тканина, 18 — ядро, 19 — клітинна стінка, 20 — хлоропласти, 21 — цитоплазма.

 

Зокрема, покритонасінні мають найбільш досконалу провідну систему, що забезпечує швидку течію води та мінеральних солей від коріння до листя і квіток і швидкий відтік органічних речовин від листя до стебла й коріння.

  У покритонасінних рослин спостерігається найбільша різно­манітність їх життєвих форм, які зводяться до двох основних ти­пів — деревному (дерева й чагарники) і трав'янистому. Трави складають велику частину видів покритонасінних рослин. Вони пристосовані до життя в умовах, які характеризуються різкими коливаннями умов зовнішнього середовища.

  У результаті виникнення різноманітних життєвих форм (де­рева, чагарники, кущі, напівчагарники, багаторічні трави, одно­річні трави тощо) квіткові виявилися єдиною групою рослин, що створюють складні багатоярусні угруповання.