Довідник з біології

РОСЛИНИ

ОРГАНИ ВИЩИХ РОСЛИН

ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ КВІТКОВИХ РОСЛИН

КВІТКА

Квітка (лат. flos, грец. anthos) — орган насінного розмноження рослин. Він є видозміненим, укороченим і обмеженим у рості пагоном, що служить для статевого розмноження. Квіткою закінчується головне стебло або бокові. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою (pedicellus). Нерідко квітконіжка сильно вкорочена або відсутня. Такі квітки називаються сидячими. Квітконіжка продовжується в квітколожі (receptaculum), на якому розташовуються всі частини квітки. У центрі квітки знаходиться маточка (pistillum) — жіноча частина квітки. Маточка утворює видозмінені листочки — плодолистики. Вона складається з приймочки, стовпчика та зав'язі. Зав'язь (ovarium) захищає насінний зачаток, який в ній знаходиться, від несприятливих чинників середовища. Закрите розташування насінного зачатка в зав'язі відрізняє покритонасінні рослини від голонасінних, у яких насінні зачатки лежать відкрито. Маточка оточена тичинками (stamen), в яких розрізняють тичинкову нитку та пиляк. Пиляк складається з двох половинок, кожна з яких, у свою чергу, включає по два мікроспорангія, їх називають гніздами пиляка, або пилковими мішками. Таким чином, кожна тичинка несе чотири мікроспорангія. Тичинки й маточка оточені віночком (corolla), який складається з пелюсток. Навкруги пелюсток, у свою чергу, розташовані чашолистки.

Пелюстки й чашолистки утворюють оцвітцну (perianthium). Чашолистки походять від листків і виконують захисну функцію. Вважають, що у ряду рослин пелюстки походять від тичинок, у інших — від листків, так само як і чашолистки. Функція пелюсток — привернення комах — запильників.


Рис. 39. Схема будови квітки (а), поздовжній розріз зав'язі (б), діаграма квітки (в): 1 — приймочка; 2 — стовпчик; З — зав'язь; 4 — маточка; 5 — квітколоже; 6 — квітконіжка; 7 — чашолистик; 8 — пелюстка; (7, 8 — оцвітина); 9 — пиляк; 10 — тичинкова нитка; 11 —тичинка; 12 — покривний листок; 13 — приквітки; 14 — стебло; 15 — пилкова трубка; 16 — халаза; 17 — зародковий мішок; 18 — порожнина зав'язі (гніздо); 19 — стінка зав'язі; 20 — сім'яніжка; 21 — нектарник; 22 — мікропіле (пилковхід); 23 — інтегументи; 24 — яйцеклітина; 25 — вторинне ядро; 26 — нуцелус; 27 — насінний зачаток.


Квітки, що мають і тичинки і маточки, називаються двостатевими. Квітки, в яких є тільки тичинки або тільки маточки, носять назву одностатевих. Розділення половин біологічно доцільне, оскільки запилення квітки пилком з іншої рослини збільшує комбінаторну спадкову мінливість організмів. Рослина, на якій утворюються тичинкові (чоловічі) й маточкові (жіночі) квітки, називаються однодомними (двостатевими). Якщо чоловічі квітки розташовуються на одній рослині, а жіночі — на іншій, то такі рослини носять назву дводомних (одностатевих). Число частин оцвітини, кількість тичинок і маточок у кожного виду, як правило, сталі. До складу квітки входять особливі залози — нектарники, що утворюють цукристу рідину — нектар. Його збирають комахи — запильники, які переносять пилок з однієї квітки на іншу. Більшість рослин запилюються птахами, котрі живляться нектаром (колібрі, квіткарки, нектарниці тощо). Пилок, що утворюється в пиляках, звичайно недовговічний. Наприклад, у ячменю і кукурудзи пилок зберігає життєздатність не більше двох днів, у цитрусових — 4-6 днів, у жита — 12 годин.

Суцвіття. Звичайно квітки групуються в певному порядку, створюючи суцвіття. Суцвіття — це група квіток, розташованих певним чином на одному квітковому стеблі, або квітконосі. Біологічне значення суцвіть полягає в тому, що зібрані в них дрібні квітки краще помітні комахам і зручні для запилення вітром, оскільки пилок, який летить, зустрічає на своєму шляху відразу цілу групу квіток.

Розрізняють прості й складні суцвіття. Простими називають суцвіття, в яких на нерозгалуженій осі в пазухах приквітників розміщені поодинокі квітки. Складні суцвіття утворюються з кількох простих за рахунок галуження головної осі.


Рис. 40. Схема суцвіть: а — китиця; б — волоть; в — колос; г — початок; д — складний колос; е — зонтик; є — складний зонтик; ж — головка; і — кошик.


Прості суцвіття:

—  китиця (люпин, конвалія, черемха): бічні квітки мають короткі квітконіжки і сидять на подовженій головній осі;

—  колос (подорожник, вербена, заразиха): на головній видовженій осі розташовуються сидячі квітки;

—  початок (білокрильник, аїр): подібний до колоса, але має м'ясисту потовщену вісь;

—  сережки (верба, волоський горіх, смородина): відрізняється від колоса й китиці звисаючою головною віссю;

—  зонтик (первоцвіт, вишня, цибуля): головна вісь коротка, бічні квітки ніби виходять з однієї точки на ніжках різної довжини й розташовуються куполоподібно або в одній площині;

—  головка (агалик — трава, конюшина): головна вісь дуже коротка, квітки суцільно скупчені, майже без квітконіжок;

—  кошик (волошка, соняшник, кульбаба): численні дрібні сидячі квітки розташовані на сильно потовщеному і розширеному кінці вкороченої осі, що має увігнуту, плоску чи опуклу форму; зовні суцвіття захищене зеленим листям — обгорткою;

—  щиток (груша): відрізняється від китиці тим, що нижні квітки мають довгі квітконіжки, внаслідок чого всі вони розташовуються в одній площині.

Складні суцвіття:

—  складна китиця, або волоть (тонконіч, бузок, виноград): головна довга вісь є китицею, а бічні її гілочки — прості китиці;

—  складний щиток (горобина, калина): головна вісь є щитком, бічні — кошики або теж щитки;

—  складний колос (пшениця, жито): головна вісь галузиться на прості колоски;

—  складний зонтик (морква, кріп, борщевик): бокові осі закінчуються не квітками, а простими зонтиками.






Personalised Essay Writing Service for You

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити