Довідник з біології

РОСЛИНИ

НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ

ЦАРСТВО ГРИБИ

Гриби (Fungi, Mycota, Mycophyta, Mycetalia) — своєрідні організми (понад 100 тис. видів), які поєднують в собі ознаки і рослин, і тварин. Вони ростуть на багатому органічними речовинами ґрунті, в сирих затінених місцях, на рослинних залишках, на харчових продуктах, на живих тканинах рослин і тварин. Гриби, як і рослини, ростуть протягом всього життя. Вони позбавлені хлорофілу й за типом живлення є гетеротрофами (сапрофіти або паразити), але поживні речовини всмоктують, як рослини. До складу клітинної стінки більшості грибів входить полісахарид хітин, у примітивних форм — целюлоза. Запасною поживною речовиною в грибів є не крохмаль, а глікоген, і в продуктах обміну речовин присутня сечовина.

Тіло гриба представлено міцелієм (від грец. mykes — гриб), або грибницею, і складається з тонких ниток, що гілкуються, котрі називаються гіфами. Для грибів характерне безстатеве розмноження спорами, частинами грибниці чи брунькуванням. У деяких видів можливий статевий процес. Статеве розмноження відбувається з утворенням гамет у спеціальних органах — антеридіях і архегоніях.

За будовою міцелію гриби діляться на нижчі та вищі.

Тривалість життя міцелію нижчих грибів складає декілька днів. Їх гифи не мають перегородок і є гігантськими дуже розгалуженими клітинами з численними ядрами. Прикладом таких грибів є мукор, або головчаста цвіль. Їх часто можна зустріти у вигляді білого пушку на овочах, що псуються, фруктах, ягодах, хлібі. Звідси й назва «цвілуваті гриби». Вони мешкають на ґрунті та продуктах, багатих вуглеводами. На грибниці мукора помітні чорні округлі голівки — спорангії, в яких утворюються спори. Вони слугують для безстатевого розмноження. Мукор може також розмножуватися поділом міцелію.

Тривалість життя міцелію вищих грибів — декілька років. Їх гіфи складаються з клітин, що мають одне або декілька ядер; довжина таких клітин деколи сягає кількох метрів. У дріжджів міцелій легко розпадається на окремі одноядерні клітини, що розмножуються брунькуванням. Пеніцил, або зелена цвіль, як і мукор, часто є причиною псування різних харчових продуктів рослинного походження (рис. 7). На відміну від спорангоносця мукора конідієносець пеніцил багатоклітинний і гілкуватий. Кінцеві клітини цих гілок обвивають ланцюжки конідій (спори зовнішнього походження). Паразитом злакових є ріжки, що створюють на колосках щільні сплетення гіфів у вигляді чорно-фіолетових ріжків. Борошно, приготоване з такого зерна, непридатне до вживання, оскільки викликає у людини сильне отруєння («злі корчі»), яке може призвести до смерті. Паразитами рослин є також фітофтора, іржавні та головневі гриби. Міцелій шапкових грибів розташований в ґрунті, а на її поверхні утворює велике плодове тіло, що складається з ніжки (пенька) і шапинки (рис. 9). Шапинка призначена для утворення спор. Верхній її шар — шкірка — звичайно забарвлений. Нижній шар представлений пластинками у пластинчастих грибів (вовнянки, сироїжки, грузді) або пронизаний трубочками у трубчастих грибів (боровики, підосиновики, маслюки).

Шапкові гриби називають грибами — симбіонтами. Відомо, наприклад, що рижики зустрічаються в соснових і ялинових лісах, білі гриби поблизу беріз, сосен, ялин і дубів. Гіфи гриба вступають у симбіоз із корінням дерев (так звана мікориза, або грибокорінь). Нитки грибниці обплітають коріння та проникають усередину них, замінюючи дереву кореневі волоски. Грибниця поглинає з ґрунту воду, розчини мінеральних речовин і проводить їх в коріння дерева. Натомість вона одержує органічні речовини (вуглеводи), які утворює рослина в процесі фотосинтезу.

Значення грибів. Гриби мають велике значення в природі й господарській діяльності людини. Гриби — сапрофіти беруть участь у круговороті речовин, розкладаючи рослинні залишки й поповнюючи запас мінеральних речовин у ґрунті. Сапрофітами є і дріжджі. Вони розвиваються у цукристому середовищі й викликають спиртне бродіння. Їх широко використовують у виноробстві, пивоварінні, хлібопеченні, для отримання технічного спирту. Пивні дріжджі часто прописують хворим, що страждають на гіповітаміноз, оскільки вони містять тіамін, рибофлавін, нікотинову кислоту й інші вітаміни. Харчові дріжджі містять до 55 % білка, який за своїм складом близький до білка м'яса. У сільському господарстві використовують кормові дріжджі. Різні види пеніцилу застосовують для приготування сирів «рокфор» і «камамбер» із метою додання їм специфічного аромату й смаку.

Шапкові гриби (близько 200 видів) здебільшого їстівні, є продуктами харчування людини. Вони містять багато мінеральних солей і вітамінів. Білки грибів складають до 30 % їх маси, проте засвоюються в травному тракті людини лише на дві третини. Найбільш часто в їжу вживають білі гриби, підберезники, підосиновики, грузді, сироїжки, лисички, маслята, опеньки. З шапкових грибів штучно розводять печериці та гливи.

Необхідно мати на увазі, що отруєння несвіжими чи старими їстівними грибами, а також отруйними (їх відомо близько 25 видів), є украй важкими й можуть призвести до смерті. Тому, збираючи гриби, треба уміти відрізняти отруйні від їстівних. Найбільш отруйні бліда поганка, мухомор, жовчний гриб, несправжні лисички й несправжні опеньки.

Гриби — паразити поселяються на всіх частинах рослини. Вражаючи культурні рослини, вони значно знижують їх врожайність. На злакових культурах найбільш часто зустрічаються ріжки й сажка. Фітофтора вражає картоплю. На бульбах картоплі гриби — паразити викликають появу «чорної гнилі», на плодах яблуні та груші — «плодової гнилі», на ягодах аґрусу й смородини — «борошнистої роси». Усі грибкові захворювання рослин розповсюджуються дуже швидко, оскільки дрібні спори грибів переносяться з хворих рослин на здорові вітром, опадами, черв'яками, слимаками, комахами.

Домовий гриб і трутовик руйнують деревину. Спори трутовика вражають дерево через різні пошкодження стовбура чи гілок і проростають. Грибниця, що утворюється, руйнує деревину, робить її трухлявою. Уражене дерево звичайно гине. Плодове тіло трутовика багаторічне, формою нагадує копито. Спори утворюються на нижній його поверхні.

Існують так звані хижі гриби, будова яких пристосована до захоплення дрібних круглих черв'яків, що мешкають в ґрунті.

Певні види грибів є збудниками захворювань людини. Частіше це шкірні захворювання — стригучий лишай, парша, актиномікози. У тварин і птахів гриби вражають внутрішні органи.


Рис. 6. Гриб мукор.


Рис. 7. Гриб пеніцил.


Рис. 8. Форми пупкування у дріжджів.


Рис. 9. Пластинчасті гриби: А - шампіньйон; трубчасті гриби: Б - білий гриб.


Рис. 10. Плоский трутовик.


Рис. 11. Хижі гриби, що захоплюють круглого черв'яка: 1 — гриб; 2 — нематода.


Гриби викликають також корозію металів, ушкоджують лакофарбові покриття, книги й тканини.

З культур деяких грибів у промислових умовах одержують антибіотики (пеніцилін, коліміцин, мономіцин, стрептоміцин тощо) й лимонну кислоту. Сировиною для отримання ліків є і ріжки, що містять велику кількість алкалоїдів.

Гриби — збірна група організмів. Різні їх класи мають незалежне походження від різних груп безбарвних джгутикових і безджгутикових амебоїдних найпростіших.






Personalised Essay Writing Service for You

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити