Довідник з біології

ЛЮДИНА ТА ЇЇ ЗДОРОВ'Я

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА

ОРГАНИ ДИХАННЯ, ЇХ БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ

Дихання — одна з основних життєвих функцій, сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, використання його в окислювально-відновних процесах, а також видалення з організму вуглекислого газу та деяких інших сполук, що є кінцевими продуктами обміну речовин. Найважливіший механізм газообміну у тварин і людини — дифузія. При дифузії молекули переміщаються з області їх високої концентрації в область низької концентрації за рахунок їх власної кінетичної енергії. Проте переміщатися шляхом дифузії молекули можуть лише на малі відстані (до 1 мм.). При перенесенні речовин на великі відстані в організмі тварин використовуються різні системи вентиляції і транспорту газів. Перенесення кисню з навколишнього середовища до клітин, де він вступає в хімічні реакції, включає низку стадій: 1) вентиляцію легень (доставка кисню в альвеоли); 2) дифузію кисню з альвеол у кров легеневих капілярів; 3) перенесення його кров'ю до капілярів тканин; 4) дифузію з капілярів в оточуючі тканини. Перша та друга стадії називаються легеневим (зовнішнім) диханням, а четверта — тканинним диханням.


Рис. 96. Органи дихання: а — схема дихальної системи; б — гортань (вигляд спереду і поздовжній розріз); в — фрагмент альвеол і капілярів; г — положення голосових зв'язок (24) у різні моменти відтворення звуків (вигляд зверху; схема); 1 — порожнина рота; 2 — порожнина носа; 3 — язичок; 4 — язик; 5 — глотка; 6 — надгортанник; 7 — гортань; 8 — голосовий апарат; 9— стравохід; 10 — трахея; 11 — верхівка легені; 12 — лівий бронх; 13 — бронхіоли; 14 — альвеоли; 15 — діафрагма; 16— навколосерцева порожнина; 17—плевральна щілина; 18 — легенева; 19 — пристінна плевра; 20 — частки правої легені; 21 — порожнина трахеї; 22 — щитовидний хрящ; 23 — тверде піднебіння; 24 — голосові зв'язки; 25 — вена; 26 — артерія альвеол; 27 — перснеподібний хрящ; 28 — під'язикова кістка.


Обмін газів між кров'ю і повітрям здійснюється дихальною системою, котра включає повітроносні шляхи та легені. Повітроносні шляхи починаються носовою порожниною, далі слідують гортань, трахея, бронхи. Повітря через зовнішні отвори (ніздрі) поступає в порожнину носа (cavum nasi), яка розділена кістково-хрящовою перегородкою на дві половини. Через внутрішні отвори порожнина носа поєднується з носоглоткою. Внутрішня поверхня порожнини носа вкрита слизовою оболонкою, верхній шар якої утворений миготливим епітелієм. Слиз разом із пиловими частинками, що осіли на ньому, видаляється рухом війок. У верхній частині носової порожнини знаходяться закінчення нюхового аналізатора, сприймаючі різні запахи. З носоглотки та глотки (pharynx) повітря поступає у гортань (larynx), яка складається з кількох хрящів, укріплених зв'язками (щитовидний, перснеподібний, два черпакуватих і надгортанник), і під'язикової кістки. Від відростків черпакуватих хрящів і внутрішньої поверхні щитовидного хряща протягуються голосові зв'язки, між якими знаходиться голосова щілина. Коливання голосових зв'язок, викликані рухами голосових м'язів під час видиху, створюють звук. У відтворенні членороздільної мови окрім голосових зв'язок беруть участь також язик, губи, щоки, м'яке піднебіння, надгортанник.

На рівні 6-7-го шийних хребців гортань переходить у дихальне горло — трахею (від грец. tracheia arteria, буквально — шорстке дихальне горло). Вона складається з 16-20 хрящових неповних (приблизно 2/3 кола) кілець, які перешкоджають спаданню її стін.

Ці півкільця ззаду з'єднані між собою сполучнотканинною перетинкою з гладенькими м'язовими волокнами, що переплітаються. Нижній кінець трахеї ділиться на два бронхи (від грец. bronchos — дихальне горло), які потім багато разів гілкуються, утворюючи в легенях бронхіальне дерево. Найтонші гілочки називаються бронхіолами. Бронхіоли переходять в альвеолярні ходи, на стінках яких знаходяться численні тонкостінні легеневі пухирці — альвеоли, обплетені густою сіткою капілярів. Між стінками альвеол і капілярів відбувається газообмін. Зсередини альвеоли вистелені шаром білків, фосфоліпідів і глікопротеїдів, який називається сурфактантом. Його основна функція — підтримка поверхневого натягу стінки альвеоли, її здібності до розтягування при вході й протидія спаданню при виході. Сурфактант має також бактерицидні властивості.

Легені (pulmones) займають майже весь об'єм грудної порожнини і є пружними губчастими органами. Права легеня більше за об'ємом і ділиться борознами на три частки, ліва — на дві. Кожна легеня має верхівку й основу. На внутрішній поверхні легенів знаходяться ворота легенів, через які в них проходять бронхи, нерви і судини. Зовні легені вкриті епітеліальною оболонкою — плеврою, яка складається з двох листків: внутрішнього, покриваючого легеню, і зовнішнього, що вистилає внутрішню порожнину грудної клітини. Між цими листками знаходиться замкнута плевральна порожнина з невеликою кількістю рідини. Рідина зменшує тертя листків при дихальних рухах легенів.

Основна функція легенів полягає в забезпеченні газообміну між зовнішнім середовищем і організмом.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити