Біологія. Комплексний довідник - підготовка до ЗНО та ДПА

СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

 

Царство Тварини

 

Підцарство Багатоклітинні

 

Клас Ссавці, або Звірі

 

Найбільш високоорганізовані хребетні тварини. Налічується близько 5000 видів. Перші ссавці з’явилися приблизно 150 млн. років тому. Предками їх були давні палеозойські рептилії. Поширені по всій Землі, їх немає тільки на Антарктичному континенті.

Характерні ознаки класу:

1) живородіння (за винятком першозвірів);

2) вигодування малят молоком (продуктом виділення молочних залоз, які виникли з потових);

3) тіло вкрите волоссям або шерстю, яка утворена рогоподібною речовиною;

4) теплокровність, добре розвинена здатність до терморегуляції;

5) серце чотирикамерне, дихають легенями;

6) кількість шийних хребців дорівнює семи;

7) порожнина тіла розділена посмугованим м’язом — діафрагмою на дві частини: грудну і черевну;

8) зуби диференційовані на різці, ікла та кутні;

9) кінцівки спрямовані вертикально вниз, тулуб піднятий над субстратом;

10) головний мозок добре розвинений, сіра речовина переднього мозку, яка утворює кору, вкрита численними борознами.

Зовнішня будова ссавців залежить від умов існування. У водяних ссавців форма тіла обтічна — рибоподібна, кінцівки перетворилися на ласти. Рукокрилі здатні до польоту. У них передні кінцівки перетворилися на своєрідні крила. У тварин, що живуть під землею, недорозвинені органи зору і добре розвинені передні кінцівки.

У тілі тварин цього класу розрізняють голову, шию, тулуб, хвіст, передні та задні кінцівки. Очі ссавців захищені двома повіками. Орган слуху має зовнішній слуховий прохід, у більшості видів ссавців є вушна раковина.

У шкірі ссавців містяться добре розвинені потові й сальні залози та їх похідні — молочні й пахучі залози. Потові залози виконують видільну та терморегуляторну функції. Сальні залози виділяють секрет, який змащує волосся та шкіру ссавців, запобігає їхньому намоканню. Молочні залози являють собою видозміну потових, їх протоки відкриваються на сосках. Секрет цих залоз призначений для вигодовування малят. Зовнішній шар шкіри ссавців (епідерміс) зроговілий, його похідними є: шерсть, кігті, нігті, копита, роги (крім рогів оленів і лосів, які складаються з кісткової речовини), голки (їжак, єхидна), китовий вус, луски (на хвості пацюка). У деяких тварин (у собак, котів, зайців, мишей) на певних ділянках тіла (голові, шиї тощо) виростають окремі довгі жорсткі волосини — вібриси, або чутливі волосини, що виконують функцію органів дотику. Під шкірою багатьох ссавців утворюється підшкірний прошарок жиру. Жир забезпечує збереження тепла, наприклад, у китів, що здатні жити у холодних водах, хоча не мають волосяного покриву. Крім того, жир є джерелом поживних речовин.

Для черепа ссавців характерне збільшення відносних розмірів мозкової частини, що пов’язано з більшими розмірами головного мозку. Хребет ссавців диференційований на шийний, грудний, поперековий, крижовий та хвостовий відділи. Шийний відділ хребта у всіх ссавців утворюється з 7 хребців, грудний — з 12-15 хребців. Від грудних хребців відходять ребра, частина з них сполучається з грудиною, утворюючи грудну клітку. Скелет поясу передніх кінцівок ссавців складається з парних кісток — ключиць та лопаток, до них приростають рудиментарні воронячі кістки. Пояс задніх кінцівок утворюється із парних кісток: клубової, сідничної та лобкової. Скелет передніх та задніх кінцівок у ссавців такий самий, як у плазунів.

Травна система ссавців складніша, ніж травна система інших хребетних тварин. У ротовій порожнині їжа зазнає механічної обробки, а також впливу ферментів слини. Механічна обробка їжі здійснюється за допомогою зубів, які у ссавців диференційовані на різці, ікла та кутні зуби. Із ротової порожнини їжа надходить через (стравохід до шлунка, де відбувається перетравлювання під дією шлункового соку. У більшості ссавців шлунок однокамерний. У травоїдних тварин (короваї олень, верблюд) він чотирикамерний. Зі шлунка ржа надходить до кишечнику, який складається з трьох відділів: тонкого, товстого кишечнику та прямої кишки. У передню частину тонкого кишечнику впадають протоки травних залоз: підшлункової та печінки. Ця частина кишечнику називається дванадцятипалою кишкою. У тонкому кишечнику закінчується перетравлювання їжі та відбувається її всмоктування, рештки потрапляють до товстого кишечнику, де всмоктується вода, і далі до прямої кишки. У ній формуються калові маси, які через анальний отвір виводяться назовні.

Дихальна система ссавців складається з дихальних шляхів та легенів.

Кровоносна системна ссавців замкнена. У ссавців чотирикамерне серце, від якого беруть початок мале та велике коло кровообігу. Артеріальна та венозна кров не змішуються.

Нервова система ссавців за своєю будовою подібна до нервової системи плазунів і птахів. Але головний мозок значно більший за об’ємом. Добре розвинена сіра речовина переднього мозку (кора півкуль). У більшості ссавців кора переднього мозку вкрита борознами, або звивинами, які збільшують його поверхню. Ссавці мають розвинені нюх, слух, зір. Кажани навіть пристосувалися до вловлювання відбитих ультразвукових сигналів, І які самі й видають (ехолокація). Органи слуху ссавців мають свою особливість: у середньому вусі є три) слухові кісточки (стремінце, молоточок та коваделко). Органи рівноваги ссавців розвинуті досить добре і представлені, як і в інших хребетних, трьома півколовими каналами, поєднаними з внутрішнім вухом. Органами дотику у ссавців є довгі чутливі волосини — вібріси — та чутливі клітини в шкірі тварин.

Видільна система складається з парних тазових нирок, сечоводів, сечового міхура та сечівника. Нирки відфільтровують із крові, яка проходить через ці органи, всі непотрібні організму речовини і разом із надлишком води виводять назовні.

Статева система ссавців представлена парними залозами (сім’яниками — у самців, яєчниками — у самок) та статевими протоками. Запліднення внутрішнє. У ссавців розвинені парувальні (копулятивні) органи.

За особливостями розмноження та розвитку ссавці поділяються на три групи: яйцекладні, сумчасті та плацентарні. Під час ембріонального розвитку більшості ссавців у матці самки формується плацента, або дитяче місце — орган, через який між організмом матері та зародком здійснюється обмін речовин та газообмін. У плаценті кровоносні судини матері та ембріону переплітаються, і між ними встановлюється зв’язок. Плацента відсутня лише у представників яйцекладних, у сумчастих є зачатки плаценти.

 

 

Ряд Однопрохідні, або Першозвірі. Зберегли деякі ознаки, що вказують на походження ссавців від плазунів: наявність клоаки; розмноження за допомогою яєць. Наявність молочних залоз, хоча і без сосків, і волосяного (або голчатого у єхидни) покриву, а також теплокровність свідчать про належність цих тварин до ссавців. Мешкають в Австралії та Новій Гвінеї, Тасманії. Качкодзьоб вкритий шерстю, між пальцями має плавальні перетинки. Живе в норах на берегах водойм, добре плаває і пірнає, живиться водними безхребетними. Яйця відкладає в норах, де їх насиджує. Єхидна живе в чагарникових заростях. Вкрита голками. На ногах є довгі кігті, якими вона розкопує мурашники, термітники, живлячись їх мешканцями, перекидає каміння і поїдає черв’яків та личинок комах тощо. Виношує яйця в спеціальній черевній шкірястій сумці.

 

Ряд Сумчасті. Різноманітні за способом життя і будовою тіла тварини, яких об’єднує слабкий розвиток плаценти. Дитинчата народжуються дуже малими, сліпими, безпорадними, заповзають у шкірясту сумку на череві матері, де прикріпляються до соска. Спеціальні м’язи матері впорскують малятам молоко в рот. В Австралії водіться кенгуру, сумчастий ведмідь (коала), сумчасті миші, сумчасті білки, сумчасті бабаки (вомбат), сумчасті кроти, сумчасті вовки тощо. На американському континенті, переважно в Південній Америці, ведуть деревний спосіб життя опосуми, з вигляду схожі на пацюків.

 

Ряд Комахоїдні. Найпримітивніші плацентарні ссавці. Великі півкулі головного мозку не мають звивин, зуби майже однакові за формою. Живляться комахами. Очі розвинені погано внаслідок нічного (землерийки, їжаки) або риючого (кроти) способу життя. Передній відділ голови утворює довгий рухливий хоботок із чутливими волосинками.

 

Ряд Рукокрилі. Пристосовані до польоту. Передні їх кінцівки перетворились на крила: між видовженою кистю та пальцями утворилась м’яка шкіряста перетинка, яка вздовж тулуба йде до задніх кінцівок та хвоста. Грудина з добро розвиненим кілем. На Україні мешкає багато видів кажанів. Вони активні вночі, живляться літаючими! комахами.. В просторі орієнтуються за допомогою ехолокації: кажани генерують гортанню ультразвукові сигнали, які відбиваються від предметів та вловлюються дуже великими вушними раковинами. Узимку одні види впадають у сплячку в печерах, інші відлітають у теплі краї. У тропіках водяться крилани (летючий собака), які живляться плодами дерев, вампіри, що живляться кров’ю ссавців, висмоктуючи її в сплячих тварин і людей, та летючі миші — рибалки, які захоплюють рибу, що підпливає до поверхні води, пазурами на задніх кінцівках.

 

Ряд Гризуни. Переважно дрібні або середні за розмірами ссавці. Ікла відсутні, в кожній щелепі є пара різців: вони не мають коренів, ростуть протягом усього життя й самозаточуються завдяки дуже міцній емалі переднього краю зубів. Мишоподібні гризуни (полівки, миші, пацюки) шкодять рослинництву, деякі з них, що мешкають у житлах людини (хатня миша, пацюк), є джерелом небезпечних захворювань (чуми, туляремії тощо). Хутрові звірі — білка, ондатра, нутрія, бобер.

 

Ряд Китоподібні. У ссавців, що мешкають у водоймах, переважно морських, передні кінцівки перетворені на ласти, задніх немає, є рудимент тазового поясу. Хвіст складається з товстої шкіри, м’язів і жиру, в ньому немає хребців і розташований він горизонтально. Вушної раковини немає. Товстий підшкірний шар жиру захищає тварину від переохолодження. Шерстяний покрив повністю редукований. Кити здатні створювати звуки високої частоти (ультразвуки), які, відбиваючись від підводних предметів, потрапляють до органів слуху і дають змогу тваринам орієнтуватись у повній темряві глибоко під водою, а також спілкуватися між собою. Зубаті кити (дельфіни, кашалоти) мають багато зубів однакової форми; живляться рибою, великими головоногими молюсками тощо. У беззубих китів (синій кит, гренландський та ін.) з верхньої щелепи звисають рогові пластинки — китовий вус. Кит набирає воду до ротової порожнини і випорскує її через ці вуса. При цьому затримується їжа (переважно планктонні ракоподібні), яку кит язиком спрямовує в глотку.

 

Ряд Ластоногі. Винятково морські тварини; більшу частину життя вони проводять у воді, на сушу виходять лише в період розмноження. Кінцівки перетворились на ласти, хвіст короткий; зуби слабко диференційовані. Є товстий шар підшкірного жиру; вушні раковини відсутні або малорозвинені. Живляться рибою, молюсками та іншими морськими тваринами. Серед них є цінні хутрові звірі (морський котик), у різних морях широко поширені тюлені. Поблизу чорноморських берегів мешкає занесений до Червоної книги України тюлень-монах.

 

Ряд Хижі. Живляться переважно тваринами, хоч серед них є комахоїдні і навіть рослиноїдні види. Різці порівняно невеликі. Ікла завжди добре розвинені, одна з пар кутніх зубів кожної з щелеп перетворена на хижі зуби. їх гостра ріжуча поверхня призначена для розгризання кісток, сухожилків тощо.

До родини Собачих (Вовчі) належать види, що переслідують здобич. Ноги в них довгі, з невтяжними кігтями, під час бігу спираються на пальці; ключиці редуковані. Добре розвинений орган нюху, з чим пов’язана видовжена морда. Сюди належать вовки, лисиці, песці, єнотоподібний собака — цінні хутрові звірі. З давніх-давен людина одомашнила собаку.

До родини Котячі належать хижаки, що полюють переважно із засідки. У них вкорочена морда, добре розвинені зір та слух. Кігті втяжні, під час ходіння сховані, тому вони пересуваються безшумно. Відомі представники — лев, тигр, леопард. В Україні поширені рись та лісовий кіт; широко відома свійська кішка. Більшість — цінні хутрові звірі, які в різних країнах перебувають під охороною.

Родина Ведмедеві об’єднує звірів, які ходять, спираючись на всю стопу. Більшість із них живиться змішаною їжею (бурий ведмідь). Полярний білий ведмідь, що водиться в Арктиці, живиться майже винятково тюленями.

До родини Куницеві належать невеликі за розмірами хутрові звірі — соболь, куниця, ласка, видра (живе поблизу водойм і полює на рибу), борсук.

 

Ряд Непарнокопиті. Наземні рослиноїдні тварини, в яких зберігається один (коні, віслюки, зебри) або три (носороги) пальці, вкриті роговими копитами. Ключиць немає, ікла недорозвинені. У природі мешкають на степових просторах, у пустелях тощо. Одомашнені кінь та віслюк.

 

Ряд Парнокопиті. Наземні рослиноїдні тварини, в яких зберігається два (у жуйних) або чотири (у нежуйних) пальці з роговими копитами. До нежуйних належать свині та бегемоти. Ноги в них не видовжені, ікла добре розвинені, шлунок простий. Жуйні мають шлунок, що складається з чотирьох відділів. Ноги видовжені, пристосовані до бігу, ключиці відсутні, ікла редуковані. Деякі види мають роги з рогоподібної речовини (велика рогата худоба, вівці, кози, антилопи), інші — з кістки (олені, лосі). Цінні м’ясні звірі. Багато видів одомашнено.

 

Ряд Примати. Мають розвинені великі півкулі головного мозку з численними звивинами. Пальці замість кігтів несуть плескаті нігті. Лицьова частина черепа побудована так, що очі спрямовані вперед для визначення відстані до предметів. Мають одну пару грудних сосків; великий палець кінцівок протистоїть іншим (пристосування до хапання).

Широконосі мавпи водяться в Південній Америці. Мають широку носову перегородку, довгий хвіст здатний чіплятися за гілки. Представники: мавпа-павук, ігрунки.

Вузьконосі мавпи поширені в Африці й тропічній Азії. Носова перегородка в них вузька, хвіст нечіпкий або відсутній. Поділяються на мавпоподібних та людиноподібних. Мавпоподібні мають сідничні мозолі (рогові потовщення сідничних півкуль) та защічні мішки, де зберігають їжу — горіхи тощо. Це мавпи, макаки, павіани, гамадрили.

Людиноподібні мавпи мають дуже розвинену кору великих півкуль. Сідничні мозолі, защічні мішки і хвіст у них відсутні. Шимпанзе та горили водяться в Африці, гібони та орангутанги — в Азії (у вологих лісах островів Суматра та Калімантан).

 

Схема кровообігу у птахів і ссавців, людини

 

 

ЦЕ ЦІКАВО

Розміри ссавців дуже різні:, від 3,8 см (маса 1,5 г у карликової білозубки) до 35 м (маса близько 150 ту синього кита).

Серед ссавців найменш плодючі слони, коні, зебри, лами, верблюди, олені, кити. Раз на 2-3 роки народжують малят моржі, білі ведмеді та верблюди. Тільки раз на рік розмножуються соболі, куниці, лисиці, вовки. Дрібні гризуни за сприятливих умов можуть розмножуватися 6-8 разів на рік. Кількість малят у ссавців теж неоднакова. У дрібних гризунів, а також зайців, у диких кабанів може бути 10-12 малят. У горностаїв та песців — до 18. У левів, тигрів, білих ведмедів буває 2-3 малят.

Тривалість життя ссавців — від кількох місяців (у полівок) до кількох десятків років. Так, у природі слон індійський живе 70-80 років, зубр — 50, білий ведмідь — 30-50 років, олень — 25, кит — до 20, вовк — 12-15, зайці — 5-7 років.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити