Біологія. Комплексний довідник - підготовка до ЗНО та ДПА

БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

 

КРОВ І КРОВООБІГ

 

Внутрішнє середовище організму. Функції і склад крові

 

Кров, лімфа і тканинна рідина складають внутрішнє середовище організму. За допомогою цих рідин до клітин надходять поживні речовини і видаляються кінцеві продукти

життєдіяльності. Між кров’ю, тканинною рідиною та клітинами постійно відбувається обмін речовинами за допомогою дифузії й осмосу.

За будь-яких змін у зовнішньому середовищі організм людини намагається підтримати на сталому рівні показники внутрішнього середовища (температура тіла, кров’яний тиск, осмотичний тиск, кислотно-лужна рівновага тощо). Сталість умов життєдіяльності клітин у внутрішньому середовищі називають гомеостазом. Він забезпечується безперервною роботою органів дихання, кровообігом, травленням і регулюється нервовою та ендокринною системами.

Кров безперервно циркулює по кровоносних судинах та виконує важливі функції:

1) транспортну — приносить поживні речовини й кисень і відносить продукти життєдіяльності клітин, переносить біологічно активні речовини;

2) захисну — захищає організм від збудників захворювань;

3) терморегуляторну — збільшує витрати тепла при перегріванні і зменшує при переохолодженні завдяки високій теплопровідності та теплоємності;

4) гомеостатичну — підтримує відносно стале внутрішнє середовище організму.

Кров здорової людини складається з плазми (55-60 %) і фермових елементів (40-45 %). Плазма містить 90-92 % води, 7-8 % білків, 0,1 % глюкози, 0,9 % розчинних солей, 0,8 % жирів та в невеликій кількості інші речовини.

 

 

Формені елементи крові

 

Ознаки

Еритроцити

Лейкоцити

Тромбоцити

Розміри, мкм

7-8

7-20

2-5

Кількість в 1 мм

4-5 млн.

6-8 тис.

200-400 тис.

Будова клітини

Червоні без’ядерні клітини, що мають вигляд круглих двовгнутих дисків, містять білок гемоглобін

Білі кров’яні амебоподібні клітини з різною формою ядер

Кров’яні без’ядерні тільця

Місце утворення

Червоний кістковий мозок

Червоний кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли

Червоний кістковий мозок

Тривалість функціонування

3-4 місяці

3-5 днів

5-7 днів

Місце відмирання

Селезінка, печінка

Печінка, селезінка. Місце, де йде запальний процес

Селезінка

Функції

Переносять кисень і беруть участь у виділенні з тканини вуглекислого газу

Фагоцитують бактерії та залишки клітин, виробляють антитіла

Беруть участь у процесі зсідання крові

 

До формових елементів крові належать: а) еритроцити — переносять кисень і беруть участь у виділенні з тканини вуглекислого газу; б) лейкоцити — фагоцитують бактерії та залишки клітин, виробляють антитіла; в) тромбоцити (кров’яні пластинки) — беруть участь у процесі зсідання крові.

 

 

Еритроцити. Групи крові. Еритроцити — червоні кров’яні тільця, що здійснюють в організмі дихальну функцію.

До складу еритроцитів входять гемоглобін, який складається з білка глобіну і ферумвмісної частини — гема. Еритроцит — без’ядерна клітина, що має форму двоввігнутого диска. Середня тривалість життя — близько 4 місяців (120 днів). У дорослої людини в 1 мм3 крові міститься близько 5 млн. еритроцитів. Вони утворюються в червоному кістковому мозку, який заповнює порожнини деяких кісток і міститься в губчастій речовині. Селезінка, як і печінка, виводить з кров’яного русла старі еритроцити. У всіх хребетних, крім ссавців, зріла форма еритроцитів має ядра.

Стан, за якого відбувається зменшення кількості еритроцитів або зниження вмісту гемоглобіну, називають анемією, або недокрів’ям.

При значних крововтратах і деяких захворюваннях виникає необхідність переливання крові. Для цього кров беруть у дорослих людей — донорів та переливають іншим людям —реципієнтам. У дорослої людини без шкоди для її здоров’я можна взяти 200 мл крові. Взяту у донорів кров консервують. Для цього до неї додають спеціальні хімічні речовини, що запобігають її зсіданню.

У 1900 р. австрійський учений Ландштейнер відкрив групи крові. Вони розрізняються за вмістом речовин білкової природи: аглютиногенів А і В (в еритроцитах) і аглютинінів α і β (у плазмі). У разі переливання крові донора, несумісної за групою з кров’ю реципієнта, відбувається склеювання еритроцитів — аглютинація, спричинена тим, що аглютиноген А зустрічається з аглютиніном α і аглютиноген В — з аглютиніном β.

 

Група крові

Аглютиногени

Аглютиніни

I (0)

Немає

α і β

II (А)

А

β

III (В)

В

α

ІV (АВ)

АВ

Немає

 

Згідно з таблицею людям, які мають І групу, можна переливати кров лише І групи. Кров І групи можна переливати особам з будь-якою групою крові. Люди з І групою крові є універсальними донорами. Особам, які мають IV групу, можна переливати кров усіх чотирьох груп. Такі люди є універсальними реципієнтами.

Сумісність крові залежить не лише від групи крові. В еритроцитах більшості людей ( 85% ) міститься білкова речовина, яка називається резус-фактором (Rh). Це антиген, який міститься в еритроцитах людини та макаки-резус. Люди, які мають таку речовину, є резус-позитивними (Rh+), а ті, що не мають — резус-негативними (Rh-). При переливанні несумісної за резус-фактором крові виникає резус-конфлікт, утворюються антитіла, які руйнують еритроцити при повторному переливанні.

 

Групи крові. Переливання крові

 

Група крові

Аглютиногени

Аглютиніни

Донор

Реципієнт

I(0)

немає

α і β

І; II; III; IV

І

II (А)

А

β

II; IV

і; II

III (В)

В

α

III; IV

І; III

IV (АВ)

А, В

немає

IV

І; II; III; IV

 

Лейкоцити. Імунітет. Кров містить п’ять типів білих кров’яних клітин — лейкоцитів. Усі вони мають ядро. Основна функція — захист організму від бактерій та інших хвороботворних мікроорганізмів, чужорідних тіл, перероджених і загиблих клітин, фрагментів зруйнованих клітин; вони очищують вогнище інфекції після знищення бактерій, виробляють і виділяють антитіла, які відіграють важливу роль у формуванні імунітету. Лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. Здатні до активного амебоподібного пересування і фагоцитозу — процесу поглинання та перетравлення мікроорганізмів (відкрив російський біолог I.I. Мечников).

У дорослої людини в 1 мм3 крові 7-8 тис. лейкоцитів, тривалість їх життя — від кількох днів до місяців і навіть років.

Імунітет — це збереження генетичної сталості клітин, захист організму від усього, що генетично для нього чужорідне. Чужорідні для організму хімічні речовини та живі організми називають антигенами. Імунітет захищає організм від інфекційних хвороб, різних токсичних речовин, звільняє його від неживих і перероджених власних клітин. Імунні реакції є причиною відторгнення пересаджених тканин та органів.

 

Види імунітету

 

 

Лейкоцити, які здатні захоплювати і перетравлювати мікроорганізми, I.I. Мечников назвав фагоцитами (клітини-пожирачі). Крім фагоцитів, у вилочковій залозі (тимусі) утворюються лімфоцити, які знищують тільки певний вид мікроорганізмів. їх назвали тимус-залежними лімфоцитами (Т-лімфоцитами, або клітинами-кілерами). Т-лімфоцити, зустрівшись із мікроорганізмами, запам’ятовують їхню будову і передають інформацію про цей тип мікроорганізмів наступним поколінням Т-лімфоцитів. Фагоцити і лімфоцити забезпечують клітинний імунітет.

У плазмі крові містяться спеціальні білки, які також здатні знешкоджувати мікроорганізми та отруйні речовини, які вони виробляють. Одним з таких білків є інтерферон. В організмі утворюються також антитіла — білки, які діють лише проти одного збудника хвороб. Вони постійно відновлюються в організмі спеціальними клітинами, що й захищає організм на тривалий час від повторних інфекційних захворювань. Білки крові (антитіла, інтерферон) забезпечують гуморальний імунітет.

Розрізняють природжений і набутий імунітет. За природженого імунітету антитіла в організмі присутні з народження, тобто успадковані від батьків. Набутий імунітет виробляється в процесі життя після перенесення інфекційних захворювань (коклюш, кір, вітряна віспа та інші). Природжений імунітет та набутий імунітет являють собою різновиди природного імунітету.

Для запобігання захворюванню на інфекційні хвороби виробляють штучний імунітет. Він буває активний і пасивний. Активний штучний імунітет виникає внаслідок щеплення — введення в організм вакцини (ослабленої або вбитої культури мікроорганізмів). Наприклад, після щеплення організм людини успішно протистоїть дифтерії, туберкульозу, поліомієліту. У випадках, коли хворому потрібна негайна допомога, йому вводять антитіла у вигляді лікувальної сироватки. У цьому разі виробляється пасивний імунітет, антитіла організм не утворює. Такий імунітет діє недовго. Існують інфекційні хвороби, проти яких імунітет не утворюється.

Під впливом різноманітних речовин можуть виникати реакції імунної системи, що призводять до захворювань організму, які називають алергіями. Речовини, що спричиняють алергію, називають алергенами. Реакція організму на інфекційну хворобу визначається його імунологічною реактивністю.

Останнім часом відкрито віруси, які руйнують імунну систему людини, роблять її беззахисною у боротьбі з іншими інфекціями. Хворобу, що виникає під впливом цих вірусів, назвали синдромом набутого імунодефіциту (СНІД). Вперше збудника хвороби СНІД було виділено в 1983 р., і він одержав назву ВІЛ (вірус імунодефіциту людини). Вірус, що спричиняє СНІД, проникає в організм лише двома шляхами: статевим і через кров.

 

Тромбоцити. Зсідання крові. Тромбоцити — безбарвні, без’ядерні, кулястої форми клітини. Вони легко руйнуються при пошкодженнях кровоносних судин. Тромбоцити утворюються в червоному кістковому мозку. Відіграють важливу роль у зсіданні крові, коли утворюється кров’яний згусток — тромб. Він закупорює судину і припиняє кровотечу.

 

Зсідання крові

 

 

Механізм виникнення тромбу складний. Перший етап зумовлюється ушкодженням судин, що призводить до руйнування тромбоцитів з виділенням складного білка — тромбопластину. У реакції з іонами Кальцію та іншими білками крові він перетворюється на спеціальний фермент. Для утворення цього ферменту потрібне й виділення специфічного фактора з кров’яних пластин. За наявності іонів Кальцію фермент каталізує розщеплення одного із синтезованих у печінці білків крові — протромбіну — з утворенням тромбіну, який перетворює розчинний білок фібріноген на нерозчинний білок фібрин. Нитки фібрину густо перекривають рану, утворюючи сітку. Для того щоб відбувалося зсідання крові, необхідна наявність білків, вітаміну К, солей Кальцію. Захворювання, пов’язане з порушенням зсідання крові, називають гемофілією.

 

Органи кровообігу

 






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.