БІОЛОГІЯ ЗНО 2018 - КОМПЛЕКСНЕ ВИДАННЯ

ОРГАНІЗМОВИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ. БАКТЕРІЇ

Загальна характеристика прокаріотів (бактерії, ціанобактерії)

Характерними рисами прокаріотів є особливості їхньої клітинної будови. Вони не мають ядра, пластид, мітохондрій, комплексу Гольджі, ендоплазматичної сітки, лізосом. Прокаріоти — одноклітинні чи колоніальні організми, розміри яких зазвичай не перевищують 10-20 мкм. Розмножуються лише нестатево (в окремих представників відомий обмін спадковою інформацією у формі кон’югації).

До царства Еубактерії, або Справжні бактерії, надцарства Прокаріотів належать різноманітні за формою клітин та особливостями процесів життєдіяльності прокаріоти, яких налічують близько 30 тис. видів. Серед них відомі одноклітинні та колоніальні (стрептококи, стафілококи тощо) форми. Одні із цих бактерій нерухомі, інші здатні пересуватись за допомогою джгутиків чи виділяючи слиз. У деяких бактерій рух доволі швидкий; відомі клітини, що за секунду здатні долати відстань, яка дорівнює приблизно 20 їхнім діаметрам.

Особливе місце серед справжніх бактерій належить ціанобактеріям, яких налічують понад 2 тис. видів. Тривалий час, на підставі того, що ці прокаріоти, подібно до водоростей і вищих рослин, здійснюють фотосинтез за допомогою хлорофілу а з виділенням кисню, їх відносили до царства Рослини під назвою «синьо-зелені водорості». Але клітинна стінка ціанобактерій містить сполуку муреїн, притаманну прокаріотам. Зовні від стінки розташований шар з пектинових речовин і білків, зокрема скоротливих. Ядра немає. За рахунок вп’ячувань плазматичної мембрани утворюються поодинокі тилакоїди, у яких розташований фотосинтетичний апарат. Ціанобактерії трапляються переважно в прісних водоймах та ґрунті, деякі — у морях; відомі види, здатні вступати в тісне співжиття (симбіоз) з іншими організмами (наприклад, разом із грибами можуть входити до складу лишайників, трапляються в клітинах діатомових водоростей). Окремі клітини та колонії забарвлені в різні кольори: від синьо-зеленого, звідки й походить стара назва, до червоного, чорного тощо. Таке забарвлення є наслідком одночасної наявності в клітині хлорофілу та інших яскраво забарвлених пігментів.

Особливості будови та процесів життєдіяльності прокаріотів

Живлення. Серед прокаріотів відомі гетеротрофи (сапротрофи, паразити, мутуалісти, коменсали тощо) та автотрофи (фототрофи та хемотрофи). Фототрофів серед справжніх бактерій небагато: зелені, пурпурові бактерії тощо. Їхні клітини забарвлені в різні кольори: червоний, помаранчевий, зелений завдяки особливим пігментам. Як донор електронів для відновлення фотосинтезуючих пігментів вони, на відміну від ціанобактерій, використовують не воду, а інші сполуки: H2S, Н2, певні органічні речовини. Тому під час бактеріального фотосинтезу кисень не виділяється.

До хемотрофів належать нітрифікуючі бактерії, залізобактерії, безбарвні сіркобактерії тощо. Ми вже згадували, що для енергетичного забезпечення хемосинтезу ці прокаріоти окиснюють певні неорганічні сполуки. Наприклад, аміак (NH3) до солей нітритної кислоти (HNО2) — нітритів; нітрити до нітратів (солі нітратної кислоти — HNO2); різні сполуки Сульфуру до сульфатів; сполуки двовалентного Феруму (Fe2+) до тривалентного (Fe3+).

Серед гетеротрофних бактерій є організми-сапротрофи, здатні використовувати для живлення різні відмерлі організми та продукти життєдіяльності (гній та ін.). До них належать бактерії гниття, бродіння тощо. Слід зазначити, що в природі не існує жодної органічної речовини, яку не могли б розщеплювати бактерії.

Бактерії здатні існувати в різних формах симбіозу. Різноманітні паразитичні види спричинюють захворювання людини, тварин, грибів і рослин. Натомість, перебування в еукаріотичному організмі мутуалістичних бактерій корисне для обох партнерів.

Цікавий приклад симбіозу спостерігають між інфузоріями з роду Парамеціум і певними видами бактерій. У клітині-хазяїні ці бактерії виробляють токсичну речовину, яка виділяється назовні, де вбиває інших інфузорій цього виду. Гинуть ті інфузорії, позбавлені симбіотичних бактерій. У цьому разі вони стають чутливими до отрути.

Дихання. Для одних видів прокаріотів характерне аеробне дихання (з використанням атмосферного кисню), для інших — анаеробне (без використання кисню). Зокрема, до анаеробних видів належать бактерії, здатні спричиняти різні види бродіння: молочнокисле, маслянокисле тощо.

Розмноження прокаріотів. Прокаріоти розмножуються лише нестатево: поділом навпіл, зрідка брунькуванням. Перед поділом клітина збільшується в розмірах, її спадковий матеріал (молекула ДНК) подвоюється та рівномірно розподіляється між дочірніми клітинами. Так, кожна з дочірніх клітин, які утворились внаслідок поділу материнської, отримує свою частину носія спадкової інформації — кільцеву молекулу ДНК.

Обмін спадковою інформацією між двома клітинами бактерій можливий за допомогою кон’югації. При цьому генетичний матеріал від однієї клітини передається до іншої. Кон’югація відбувається за прямого контакту двох клітин. Дослідження показали, що не всі клітини бактерій здатні передавати частину свого спадкового матеріалу іншим. Для цього в клітині має бути особлива плазміда — кільцева дволанцюгова молекула ДНК. Перед перенесенням із клітини-донора до клітини-реципієнта молекула ДНК подвоюється і та з них, яка щойно синтезувалась, наче проштовхується всередину клітини-реципієнта. Після цього в клітині-реципієнті відбувається обмін ділянками між молекулою ДНК, яка надійшла від клітини-донора, і молекулою ДНК ядерної зони. Процес кон’югації сприяє підвищенню здатності прокаріотів пристосовуватись до змін у навколишньому середовищі. Наприклад, якщо в одному середовищі перебувають клітини бактерій, стійкі до певного антибіотика й не стійкі до нього, то через певний час, завдяки кон’югації, клітини, які були нестійкі до дії антибіотика, можуть набути такої стійкості.

Обмін спадковою інформацією між клітинами бактерій можливий і без безпосереднього контакту між ними, зокрема за участі бактеріофагів. Ці віруси під час подвоєння власної ДНК включають ділянки молекули ДНК однієї клітини і переносять їх в іншу.

Спадкова інформація від однієї бактерії до іншої також може передаватись і на відстані за участі розчинних ДНК, що переходять від клітини до клітини. Цей процес отримав назву трансформації.

Прокаріотам притаманна здатність до високих темпів розмноження (клітини за сприятливих умов здатні ділитись кожні 20-30 хв) і росту. Це врівноважує незначні розміри та масу кожного окремого організму, сприяє повнішому використанню ресурсів довкілля. Зниженню конкуренції з боку інших мікроорганізмів сприяє і виділення певними видами біологічно активних речовин. Наприклад, молочнокислі бактерії підвищують кислотність середовища (знижують його pH) до рівня, за якого припиняються ріст і розмноження інших бактерій.

Перетривання несприятливих умов. За настання несприятливих умов у багатьох видів прокаріотів відбувається спороутворення. Усередині спори в цитоплазмі зменшується вміст води і всі життєві процеси припиняються. Спори дуже стійкі до дії високих температур, іонізуючого опромінення, токсичних хімічних сполук тощо.

За несприятливих умов навколишнього середовища (у паразитичних — після виходу з організму хазяїна), у найпростіших спостерігають інцистування: клітина вкривається щільною захисною оболонкою і переходить у стан спокою. Цисти здатні витримувати відсутність води, хімічні впливи, високі температури (до +60 °С), охолодження (до -273 °С). За сприятливих умов оболонка цисти руйнується й організм, який від неї звільнився, розпочинає активну життєдіяльність.

Взаємозв’язки прокаріотів з іншими організмами

Роль прокаріотів у біосфері. Різні види прокаріотів поширені майже скрізь, де на нашій планеті існує життя. Мікроорганізми живуть у ґрунтах, водоймах, інших живих організмах, їхні спори та цисти виявлені на значній висоті в атмосфері. Так, в 1 г родючого вологого ґрунту або і мл води забруднених органікою водойм знайдено мільйони клітин бактерій та ціанобактерій. Прокаріоти здатні постійно існувати в умовах, де інші організми не трапляються (гарячі джерела, нафтоносні пласти тощо).

Без прокаріотів існування біосфери було б неможливе, бо без них, здатних розкладати органічні речовини до неорганічних, був би неможливий колообіг речовин. Зокрема, це стосується важливих для живих організмів сполук Карбону, Нітрогену, Сульфуру, Фосфору, Феруму. Розкладаючи органічні сполуки, бактерії утворюють велику кількість СО2, необхідного для фотосинтезу.

За участі прокаріотів з різноманітних органічних сполук утворюються речовини (гумусні кислоти тощо) найродючішого (гумусового) шару ґрунту. Ціанобактерії збагачують ґрунт і водойми киснем (О2).

Санітарна роль прокаріотів полягає в тому, що, розкладаючи мертві організми та продукти життєдіяльності, вони звільняють поверхню нашої планети від цих решток. Прокаріоти беруть участь у процесах самоочищення водойм: живлячись органічними речовинами, вони зменшують їхній вміст у воді та мулі.

Завдяки діяльності бактерій-хемосинтетиків у земній корі утворились поклади залізних руд, сполук Сульфуру та інших корисних копалин.

Деякі ґрунтові (вільноживучі та бульбочкові) бактерії-азотфіксатори здатні засвоювати з повітря атмосферний азот і включати його до складу різних синтезованих ними органічних сполук, насамперед білків. Через кореневі волоски проростка бульбочкові бактерії потрапляють у тканини кореня і, виділяючи особливі сполуки, спричиняють їх розростання у вигляді бульбочок. Ці бактерії постачають рослині сполуки Нітрогену, отримуючи натомість органічні сполуки, переважно цукри.

В особливому відділі шлунка (рубці) жуйних парнокопитних (корів, овець, кіз) бактерії розщеплюють целюлозу до цукрів, бо самі тварини не виробляють необхідних ферментів.

Ціанобактерії в симбіозі з грибами утворюють лишайники. Вони синтезують органічні речовини, які споживає гриб, а той постачає клітинам ціанобактерій воду і мінеральні сполуки, а також створює умови для фотосинтезу.

Таке взаємовигідне співіснування двох різних видів називають мутуалізмом.

На дні глибоководних океанічних западин часто з товщі земної кори виділяються сірководень і метан. Однак їх одразу поглинають придонні червоподібні тварини вестітентифери, що не мають органів травлення. У тілах цих тварин є орган, заповнений хемотрофними бактеріями, які окиснюють ці сполуки. Кров постійно приносить бактеріям кисень, сірководень чи метан, а від прокаріотів до неї надходять синтезовані органічні речовини, потрібні для побудови та живлення тканин тварини. Вестиментиферами живляться глибоководні ракоподібні, риби та інші тварини. Так на дні морів існують своєрідні екосистеми, роль продуцентів у яких відіграє мутуалістичний комплекс: хемосинтезуюча бактерія — гетеротрофна тварина.

Якщо один організм отримує від іншого їжу або іншу користь без шкоди для першого, не даючи нічого взамін, то такі стосунки називають коменсалізмом (наприклад, людина та мікрофлора її шкіри).

Паразитизмом називають форму взаємовідносин між двома живими організмами, коли один з них повністю живе за рахунок іншого, завдаючи йому при цьому шкоди.

Різноманітність та роль прокаріотів у природі та житті людини

У кишечнику людини завжди є певні види бактерій (кишкова паличка та ін.), які сприяють травленню, синтезують деякі вітаміни (В6, В12, К), запобігають розмноженню хвороботворних мікроорганізмів.

Прокаріотів, здатних спричиняти різні типи бродіння, людина з давнини використовує у своєму господарстві для отримання різних речовин: молочних продуктів, органічних кислот, квашених овочів, силосованих кормів тощо. Прокашоти є звичними об’єктами біотехнології.

Один з важливих напрямів біотехнології — фармакологічна промисловість, мета якої — створення і виробництво лікарських препаратів. Зокрема, різні види бактерій, поряд з мікроскопічними грибами, використовують для отримання антибіотиків, вітамінів, гормонів, ферментів тощо. Сучасні методики дають змогу переносити в клітини бактерій гени еукаріотів, які відповідають за синтез певних сполук. Так, у спадковий матеріал бактерій були введені гени, які кодують вироблення інсуліну, гормонів росту, інтерферону тощо.

Біотехнологічні процеси застосовують для очищення навколишнього середовища, зокрема ґрунтів, водойм, стічних вод від побутових і промислових забруднень. Методи біологічного очищення базуються на здатності сапротрофних бактерій розкладати органічні сполуки. Унаслідок селекційної роботи виведено штами мікроорганізмів, здатних розкладати відходи промислового виробництва. Деякі види бактерій можуть вибірково поглинати з довкілля ті чи інші цінні для господарства речовини й накопичувати їх у своїх клітинах. Особливі біотехнології дають змогу вилучати та очищувати ці сполуки.

Уміле застосування препаратів спор штамів певних мікроорганізмів (біопрепарати) дає можливість без шкоди довкіллю зменшувати кількість шкідливих видів тварин і рослин.

Хвороботворні бактерії та захворювання, що вони спричиняють

Так, масове розмноження ціанобактерій у неглибоких прісних водоймах, що добре прогріваються, зокрема водосховищах, водоймах-охолоджувачах теплових та атомних електростанцій, ставках тощо, спричиняє «цвітіння» води, яка стає непрозорою. Ціанобактерії виділяють у воду отруйні речовини, які можуть спричиняти масову загибель мешканців водойми. Така вода непридатна для пиття, а купання в ній може призвести до отруєння або алергічних реакцій.

Серед бактерій є багато паразитичних видів, які, оселяючись в організмах людини, тварин і рослин, спричиняють різноманітні, часто смертельно небезпечні захворювання. Хвороботворні бактерії швидко розмножуються, при цьому продукти їхньої життєдіяльності отруюють хазяїна, що призводить до різних порушень в організмі та навіть смерті. На органах рослин, уражених бактеріями, можуть виникати плями, пухлини тощо, вони можуть загнивати та відмирати.

Найвідоміші бактеріальні захворювання людини: ангіна, дизентерія, дифтерія, туберкульоз, холера, тиф, скарлатина та багато інших; тварин: сибірка, бруцельоз тощо. Бактеріальні захворювання лікують за допомогою антибіотиків або лікувальних сироваток.

Для здоров’я та життя людини і тварин становлять небезпеку бактерії-лептоспіри, які часто трапляються в непроточних водоймах. Потрапляння лептоспіри в організм людини та тварин призводить до гострої пропасниці і навіть смерті. Тому у водоймах, у яких виявлено лептоспіру, купатися заборонено, а воду з них не слід використовувати ні для яких господарчих потреб.

До організму хазяїна мікроорганізми проникають такими шляхами:

• через шлунково-кишковий тракт разом з їжею чи питвом — збудники сальмонельозу (черевного тифу), дизентерії, холери, чуми;

• через дихальні шляхи з повітрям — збудники туберкульозу, ангіни, пневмонії, дифтерії, чуми;

• через пошкодження покривів — бактерії, що паразитують у шкірі, нігтях тощо;

• під час позашлюбних статевих контактів — збудники сифілісу, гонореї, хламідіозу та інших венеричних захворювань;

• за допомогою комах і кліщів-переносників. Так, збудника чуми переносять пацюкові блохи, а висипного тифу — людські воші. Хатні мухи на поверхні тіла та в кишечнику переносять збудни ів дизентерії, сальмонельозу, туберкульозу тощо.

Певні види бактерій псують продукти харчування, роблячи їх непридатними для вживання та отруйними. Так, бактерія ботулізму може розвиватись у різноманітних консервованих продуктах, рибі, ковбасах, істотно не змінюючи їх зовнішній вигляд та смакові якості. Спори не гинуть навіть при кип’ятінні впродовж 5 годин та можуть зберігати життєздатність у ґрунтах чи водоймах багато років. Її токсин спричиняє важке отруєння (ботулізм); він, насамперед, діє на нервову систему та м’язи, зумовлює втрату голосу, запаморочення, порушує зір, процеси травлення та дихання. Якщо хворій людині своєчасно не ввести особливу сироватку та препарати- антидоти, які знешкоджують отруйні речовини, може настати смерть. Тому під час консервування продуктів слід суворо дотримувати технологій пастеризації чи стерилізації.

Небезпечне захворювання органів травлення людини та тварин (черевний тиф, або сальмонельоз) спричиняють бактерії сальмонели. Їхні спори тривалий час можуть зберігатись у зовнішньому середовищі та харчових продуктах.

Заходи боротьби зі збудниками та профілактика інфекційних захворювань

Щодо джерела інфекцій застосовують низку заходів, щоб локалізувати збудника й запобігти його поширенню. У разі виникнення осередку дуже небезпечних захворювань, які в усіх випадках призводять до смерті людей, або якщо збудник хвороб невідомої природи, застосовують карантин.

Карантин — це комплекс режимних, адміністративних і санітарно-епідеміологічних заходів, спрямованих на те, щоб запобігти поширенню хвороб і ліквідувати осередок зараження. Карантин передбачає озброєну охорону останнього, заборону переміщення за межі карантинної зони осіб та груп людей, які не пройшли тимчасової ізоляції і медичного обстеження, вивозу із зони карантину будь-яких речей без попереднього знезараження, а також проїзду транспорту через осередок зараження. Під час карантину обмежуються контакти серед населення, на підприємствах та установах вводиться спеціальний режим праці.

Якщо лабораторними дослідами не встановлено небезпечних для життя мікроорганізмів і немає загрози виникнення масових захворювань, карантин може бути замінений на обсервацію.

Обсервація — комплекс заходів, спрямованих на посилене спостереження за осередком зараження і вжиття лікувально-профілактичних і обмежувальних заходів. Строки карантину й обсервації залежать від максимального інкубаційного періоду збудника, що відлічується з моменту ізоляції останнього хворого та повного закінчення знезараження території. Режимні заходи під час обсервації менш суворі і допускають, хоч з обмеженнями, вхід і вихід із зараженої території, вивіз і ввіз речей після їх дезінфекції.

Невід’ємною ланкою у боротьбі із джерелом інфекції є знезараження, або дезінфекція.

Дезінфекція — це комплекс спеціальних заходів для знищення збудників заразних захворювань у навколишньому середовищі. Розрізняють профілактичну, поточну і завершальну дезінфекції.

Профілактичну дезінфекцію проводить для того, щоб унеможливити виникнення інфекційних захворювань або зараження предметів і речей загального користування.

Поточну дезінфекцію проводять там, де точно виявлений збудник, наприклад у кімнаті, де перебуває хворий. Таку дезінфекцію застосовують для того, щоб запобігти розсіюванню хвороботворних мікроорганізмів у навколишньому середовищі. Вона передбачає знезараження предметів користування хворого, його виділень.

Завершальну дезінфекцію проводять в осередку масових захворювань після ізоляції, госпіталізації, одужання чи смерті хворих з метою повного знищення всіх збудників, щоб уникнути повернення інфекції.

Залежно від характеру збудника та інших показників, застосовують різні методи знезараження, які поділяють на чотири групи: механічні; фізичні; біологічні та хімічні.

Механічні методи застосовують для зменшення кількості місць перебування збудника і передбачають вологе прибирання приміщень, звільнення від пилу, витрушування одягу й постелі, фарбування, миття тощо.

Біологічні методи передбачають застосування речовин, спеціальних культур мікроорганізмів, що згубно діють на збудників хвороб, не дають їм розмножуватись. Біологічну дезінфекцію застосовують у більш-менш глобальних масштабах, наприклад для знезараження стічних вод.

Фізичні методи — найбільш доступні та безпечні, оскільки не передбачають застосування шкідливих для людини препаратів. До них належать дія сонячних променів, ультрафіолетових випромінювачів, прасування одягу, спалювання сміття, обробка окропом, кип’ятіння та стерилізація в автоклавах речей і предметів тощо.

Хімічні методи також широко застосовують і вони передбачають дезінфекцію речей за допомогою хімічних речовин, які вбивають мікроби.

Щодо захворювань, які переносять деякі тварини, то проводиться комплекс заходів для знищення переносників інфекцій. Серед них окремо виділяють дезінсекцію і дератизацію.

Дезінсекція — заходи, що впроваджують з метою знищення членистоногих (павуків, кліщів, комах) переносників інфекцій. Ці заходи так само поділяють на профілактичні і винищувальні.

До профілактичних заходів відносять розчистку дрібних водойм, закривання сітками вікон і дверей, підтримання чистоти тощо.

Винищувальні заходи полягають у застосуванні переважно хімічних методів знищення комах і подібних до них тварин. Хімічні методи полягають у використанні спеціальних отрут-інсектицидів. До них належать гексахлоран, карбофос, метилацетофос, дихлофос, фосфотіонат, альцестин, інсорбіцид-МП тощо. Використовують також суто біологічні способи знищення комах, які полягають в їх зараженні вірусами, бактеріями, грибами, що безпечні для людини, свійських тварин, рослин.

Дератизація — це знищення гризунів та інших ссавців, що є переносниками інфекційних захворювань. Методи знищення можуть бути як механічними (встановлення пасток, капканів, мишоловок тощо), так і хімічними (знищення гризунів за допомогою отрут-ратицидів). Як ратициди використовують цинк фосфід, ратиндан, зоокумарин, талій сульфат, барій карбонат, фторацетамід та ін. Метод базується на приготуванні приманок, що обробляються отрутами. Як приманки використовують борошно, кашу, фарш, зерно, овочі. Під час приготування приманок слід додержувати правил безпеки і стежити, щоб отрута не потрапила в їжу, призначену для людей і свійських тварин.

Щодо третього фактора (наявність людей, схильних до захворювань), то застосовують ряд заходів для створення штучного імунітету проти інфекційних хвороб.

Тренувальні тести

1. Укажіть роль бактерій гниття в екосистемах:

А продуценти;                         

Б консументи І порядку;

В редуценти;                             

Г консументи II порядку.

2. Укажіть характеристику одноклітинного організму — діатомової водорості:

А гетеротроф;                         

Б має двостулкову черепашку з СаСО3;

В рухається за допомогою джгутиків;    

Г створює різноманітні черепашки з SiО2.

3. Укажіть, яке захворювання людини можна лікувати за допомогою бактеріофагів:

А дизентерію;                            

Б герпес;

В краснуху;                               

Г грип.

4. Укажіть, як називають міграцію хімічних елементів у біосфері за участі мікроорганізмів:

А абіогенною;                            

Б мікродрейфом елементів;

В біогенною;                              

Г необоротною.

5. Укажіть царство організмів, які не належать до автотрофів:

А Ціанобактерії;                         

Б Рослини;

В Зелені бактерії;

Г Тварини.

6. Укажіть метод, за допомогою якого можна визначати санітарний стан довкілля:

А порівняльно-описовий;           

Б математичної статистики;

В біологічної індикації;               

Г електронно-мікроскопічні дослідження.

7. Позначте, які з біологічних систем перебувають на організмовому рівні організації:

А пріони;                                   

Б дріжджі;

В віроїди;                                  

Г віруси.

8. Позначте, чим клітини прокаріотів відрізняються від клітин еукаріотів:

А не мають клітинної стінки;      

Б не мають цитоплазми;

В не мають плазматичної мембрани;     

Г не мають рибосом.

9. Позначте органели, притаманні як клітинам прокаріотів, так і клітинам еукаріотів:

А ядро;                                      

Б рибосоми;

В мітохондрії;                            

Г ендоплазматична сітка.

10. Укажіть групу мікроорганізмів, здатних вступати з організмом хазяїна в мутуалістичні відносини:

А бульбочкові бактерії;              

Б палички ботулізму;

В пурпурні бактерії;                   

Г залізобактерії.

11. Укажіть органели, які можуть траплятись у прокаріотів:

А лізосоми;                                

Б скоротливі вакуолі;

В ендоплазматичний ретикулюм; 

Г газові вакуолі.

12. Укажіть організми, які належать до прокаріотів:

А інфузорії;

Б стафілококи;

В амеби;

Г пріони.

13. Позначте процеси, які здатні здійснювати ціанобактерії:

А фотосинтез;                           

Б фагоцитоз;

В фіксування атмосферного азоту;       

Г мітотичний поділ.

14. Укажіть функції, які виконують спори бактерій:

А розмноження та синтез жирів;

Б синтез білків і вуглеводів;

В фіксування атмосферного азоту;

Г перетривання несприятливих умов і поширення.

15. Установіть відповідність між групам організмів і притаманними їм властивостями:

1 зелені бактерії;

А паразитичний спосіб життя;

2 ціанобактерії;

Б здатність до хемосинтезу;

3 нітрифікуючі бактерії;

В фотосинтез з виділенням кисню;

4 бульбочкові бактерії.

Г фотосинтез без виділення кисню; 

Д здатність фіксувати атмосферний азот.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити