Культурологічний словник

САМОРЕГУЛЯЦІЯ — здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та власних психічних процесів. С. існує як процес регулювання окремих видів людської активності або діяльності в цілому: побудова рухів та дій відповідно до виконавчих і тренувальних задач; свідоме чи довільне підпорядкування власних вчинків і поведінки моральним вимогам, велінням обов'язку, сумління; володіння собою — виявлення реакцій, ставлень, почуттів належним чином і гальмування неприйнятних за даних обставин чи для даного суспільства проявів; здійснення завдань самовдосконалення. Психологічні механізми С. формуються в ході становлення особистості. С. можлива на певному етапі розвитку самосвідомості і пов'язана з самопізнанням в різних його видах від найпростішого — самосприймання окремих частин тіла, звуків вимови тощо до здатності пізнання власних психічних процесів (рефлексія), усвідомлення своїх прагнень і емоцій, застосування шкали оцінок до власних умінь, здатностей, поривань (самооцінка) та до самовиховання з метою здійснення життєво важливих цілей. Перехід до С. відбувається на основі усвідомлення дитиною своїх психічних процесів (зокрема, пізнавальних) спочатку в їх зовнішніх виявах, а потім і у внутрішньому плані.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити