Культурологічний словник - 2020
АПЕЙРОН
АПЕЙРОН (грец. apeiron — безконечне) — термін, запроваджений давньогрецьким філософом Анаксімандром для позначення безконечного в просторі і часі, без'якісного матеріального першопочатку, що перебуває у вічному русі, виділяючи протилежності — тепле й холодне, у боротьбі яких виникають якісно визначені тіла. У філософії піфагореїзму А. — конечне, невизначене, безформне начало, що разом із протилежним йому началом — «межею» є основою всього сущого. Платон характеризує А. як щось абсолютно невизначене, позбавлене дійсного буття, що перебуває між протилежностями «безмежне» й «межа». Демокрит вживав термін «апейрон» для визначення безконечного абстрактного простору. Поняття А. — важливий крок давньогрецького матеріалізму у виробленні уявлення про матерію порівняно з ототожненням первоначала з конкретною речовиною (водою у Фалеса, повітрям у Анаксімена).