Культурологічний словник

СОВІСТЬ — особистісна форма морально-емоційного самоконтролю, компонент моральної самосвідомості. С. — афективно-когнітивна структура: в результаті самооцінки за певною ціннісною шкалою (за критеріями добра і зла справедливості, порядності) виникає почуття вини, гостре емоційно-тривожне переживання невідповідності своїх помислів чи дій суспільне визначеним етичним зразкам бажаної і 260 ідеальної поведінки. С. — рефлексивна емоція, болісне самоусвідомлення індивідом своїх вад і моральної недосконалості. Моральна оцінка дається самим суб'єктом, її джерело — внутрішня етична інстанція. У безсовісної людини відсутня духовно-психологічна здатність до самоосуду і самовироку. С. визначає нормативно-ціннісний контур дозволеного і бажаного в структурі діяльності. Наявність розвинутої і чутливої С. надає поведінці людини цілісності і природності, здатності бути собою у всіх життєвиявах. С. не дозволяє бути самовдоволеним і байдужим, вона — основа альтруїстичності людини, її постійного прагнення допомогти іншому. У структурі світогляду С. — вищий морально-психологічний регулятор світовідношення особистості.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити