Культурологічний словник

СПОСТЕРЕЖЕННЯ — метод дослідження предметів та явищ об'єктивної дійсності, який полягає в їх навмисному і цілеспрямованому сприйманні (стосовно власного суб'єктивного світу — самоспостереження). С. специфічно людський метод пізнання об'єктивної дійсності. С. вимагає активізації всіх психічних процесів особистості, особливо уваги та мислення. В процесі вправляння здатність до С. може удосконалюватися і поступово переходити в рису особистості — спостережливість. Історично С. розвивається як складова частина трудової діяльності, що включає в себе встановлення відповідності продукту праці його запланованому ідеальному образу. З ускладненням соціальної дійсності і операцій праці С. широко використовується в різних аспектах трудової діяльності (наукове С., спостереження інформації на приладах, С. як частина процесу художньої творчості і т. д.). З розвитком науки ускладнюється і стає дедалі опосередкованішою структура С. У науковому С. на перший план виступають такі його сторони, як задум, гіпотеза, система методів і осмислення результатів, їх контроль. Важливу роль відіграють попередні знання та методичний досвід ведення С. Основні вимоги до наукового С. — однозначність задуму, система методів С., об'єктивність (можливість контролю шляхом повторного спостереження, застосування інших методів дослідження, наприклад, експерименту).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити