Культурологічний словник

СТИЛЬ (лат. stilus, букв. — паличка для письма) — 1) Знаряддя для письма в давнину та за середньовіччя. 2) У літературі та мистецтві — єдність змісту, образної системи та художньої форми, що склалася за конкретних суспільно-історичних умов і властива різним історичним періодам, епохам у розвитку мистецтва. С. художній у вузькому значенні — індивідуальна манера, неповторні художні особливості творчості митця. 3) У мові — сукупність мовних засобів і прийомів, вибір яких зумовлений змістом, характером і метою висловлювання. 4) Спосіб, прийом, метод роботи. 5) Старий С. і новий С. у літочисленні (див. календар). 6) У психології С. — відносно стійка сукупність характерних і повторюваних рис людини, які виявляються у її мисленні, поведінці, спілкуванні. С. виробляється у ході теоретичного і практичного освоєння людьми навколишньої дійсності і передбачає, з одного боку, гнучке пристосування до неї, а з другого її революційну зміну. У С. відбиваються потенції, схильності, здібності, характерологічні риси, звички особистості. Вони є важливими психологічними складовими С. людини, її мислення і поведінки. Головними чинниками, які зумовлюють формування і виявлення С., є об'єктивні (і природні, і соціальні) обставини життєдіяльності людей.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити