ХРИСТИЯНСТВО — найчисленніша світова релігія, що з'явилась в Ш ст. у східних провінціях Римської імперії внаслідок злиття і взаємопроникнення ідей ряду месіанських сект іудаїзму. Згідно з християнським вченням засновником нової релігії є Ісус Христос — Син Божий, який з волі Бога-Отця зійшов з небес на Землю, олюднився через народження його Дівою Марією, дав людям заповіді Нового Завіту, прийняв страждальницьку смерть з метою спокути первородного гріха, воскрес і вознісся на небо і як невід'ємна іпостась (або особа) Святої Трійці — Бог — Отець, Бог — Син, Бог — Дух Святий — зайняв своє місце справа від Отця і ще раз має прийти у світ для здійснення страшного суду. Зародившись в єврейському середовищі, Х. запозичило від іудаїзму — весь канон (див.) його священних книг — Старий Завіт, сонм його богів і святих, багато елементів культу. На формування самобутності ідеології Х. великий вплив мали месіаністичні іудейські секти, зокрема ессени. Одним із теоретичних джерел Х. Була філософія Філона Олександрійського (20 р. до н. е. — 50 р. н. е.), зокрема його вчення про Логоса — Сина Божого як посередника між Богом і людьми. Формування християнської догматики і культу (системи релігійних символів) відбувалося на протязі декількох століть. З ІІ ст. управління об'єднаннями Х. переходить до єпископів — собори. Нікейський (325 р.) і Константинопольський (381 р.) собори затвердили Символ віри Х. (стислий виклад головних догматів Х.). При імператорі Константині в 324 р. Х. стало державною релігією. В організаційному відношенні Х. ніколи не було єдиним. В 1054 р. відбувся поділ Х. на православ'я і католицизм. У XVI ст. із католицизму внаслідок Реформації, сильного антифеодального і антикатолицького руху в Європі виділилася протестантська гілка, яка являє собою сукупність численних течій. В Україну Х. Приніс князь Володимир у 988 р., «хрестивши Русь». В 1596 р. єпископат Українського християнства, перейнявши верховенство над собою Папи Римського, став на шлях утворення уніатської церкви, яка нині носить назву греко-католицької.