Культурологічний словник

БАЗИЛІКА (від грец. basilikе — царський дім) — прямокутна в плані споруда, розділена поздовжніми рядами колон або пілонів на кілька частин (нефів), які мали самостійні перекриття. Середній неф вищий від бічних. Перед входом — поперечний притвор (нар- текс), у протилежному кінці середнього нефа — півкруглий виступ (апсида), критий півкуполом. Спочатку мали дерев'яні відкриті перекриття, пізніше — кам'яні склепінчасті. З часом у Б. з'являється трансепт, над бічними нефами — галереї-емпори, над середохрестям — купол. Тип Б. склався у Римській імперії, де вона мала громадсько-адміністративне призначення. Згодом стала одним з основних типів християнських храмів у візантійській, сирійській, романській та готичній архітектурі, застосовувалася також в архітектурі Відродження та бароко.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити