Культурологічний словник

ВОГОНЬ — символ духовної енергії; перетворення і переродження; руйнівної і водночас народжуючої сили; кохання, плодючості; багатства, щастя, сімейного добробуту; сонця; зв'язку з небесним світом; роду; сили; очищення від зла; бога; потойбічного світу. Одним з найпоширеніших у світовій символіці є образ вогню. У Стародавньому Єгипті він пов'язувався із життям та здоров'ям. У багатьох міфологіях — з Сонцем, блискавицею, золотом. Ще в інших — із ідеєю очищення, знищення сил зла. У світоглядних концепціях католицизму В. вважався засобом очищення грішних душ (у чистилищі) на їх шляху до раю. В Україні магічну, очищувальну силу мав купальський В. Праукраїнці вважали вогонь первісною матерією чоловічої статі, що, поєднавшись із Даною, утворила Землю та всі речі на ній. У фольклорі зустрічаються легенди про здатність вогнищ літати, говорити по-людському тощо. В., добутий тертям однієї деревини об іншу, називали «живий», «цар-вогонь», «лікувальний», «святий», «Божий». Він вважався особливо лікувальним, оберегом; символізував очищення від скверни, зла.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити