Культурологічний словник

ВОДА — символ першоматерії, плодючості; початку і кінця всього сущого на Землі; Праматері Світу; інтуїтивної мудрості; у християнстві — символ очищення від гріхів (в обряді хрещення); смерті і поховання; життя і воскресіння із мертвих; чистоти і здоров'я; чесності й правдивості; кохання; сили; дівчини та жінки. Символіка В. надзвичайно багата і глибока. В Індії В. вважалася охоронницею життя, яке циркулює в природі у формі дощу, соку рослин, молока і крові. Води вважалися безмежними і безсмертними, першопочатком і вінцем земного життя. Народи Месопотамії ототожнювали В. із безмежною інтуїтивною Мудрістю (пор. сучасну українську фразу «глибока думка», у якій перше слово асоціюється теж із водою). У стародавній Греції, Русі-Україні В. вважалася посередником між життям та смертю, потоком творення і водночас знищення. Слов'яни-язичники мали подібні уявлення про воду. Про це свідчать прадавні закляття та колядки. Як плодюча та родюча стихія, В. обожнювалася. Воду вважали святою, очищувальною силою, здатною принести щастя. Дуже поширеними в стародавньому світі були обряди обмивання — «очищення водою», окроплення, обливання.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити