Культурологічний словник

ГІМН (грец. hymnos — похвальна пісня) — 1) У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. Серед античних Г. розрізняються дифірамб, пеан, просодій, що виконувалися під час процесій у ритмі розміреного урочистого маршу, парфеній — про- содій для дівочих хорів, гіпорхема — пісня, що супроводжувалася мімічними танцями, тощо. У новій європейській літературі Г. зберігається упродовж її розвитку то у формі релігійного (напр., хорали у Західній Європі, кондаки у слов'янських країнах), то у формі світського (напр., пародійні Г. Бахусу у середньовічній поезії мандрівних співаків — вагантів-голіардів). 2) Урочиста пісня, прийнята як символ державної (наприклад, державний Г. України). Відомі Г. державні, революційні, військові, релігійні, на честь певних подій. 3) Музичний твір (в оперному, симфонічному, хоровому мистецтві), в якому виражається піднесеність, урочистість.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити