ГОТИКА, ГОТИЧНИЙ СТИЛЬ (від італ. gotico — готський, від назви германського племені готів), — художній стиль, що став завершальним етапом розвитку середньовічного мистецтва країн Західної, Центральної та частково Східної Європи (між серед. XII i XV-XVI ст.). Зародився у Північній Франції (Іль-де-Франс). Готичне мистецтво переважно культове за призначенням та релігійне за тематикою. Особливе місце в мистецтві Г. посідає собор — високий зразок синтезу архітектури, скульптури та живопису. Сформована готична каркасна система вперше з'явилася в церкві абатства Сен-Дені (1137-1144). Готичний собор — це, як правило, 3-5-нефна базиліка з поперечним нефом-трансептом. Стрілчасті арки поряд із багатими архітектурно-пластичними та декоративними деталями — «розою», вімпергами, фіалами, краббами та ін. — прикрашають фасади соборів. Основним видом образотворчого мистецтва Г. є скульптура, яка набувала глибокого ідейно-художнього змісту та розвинених пластичних форм. Різноманітна тематика вітражів, у гамі котрих переважають червоний, синій, жовтий кольори. У пізній Г. набули поширення скульптурні вівтарі в інтер'єрах, де об'єднані дерев'яна розфарбована та позолочена скульптура і темперний живопис на дерев'яних дошках. З'явилися розписи на світські теми (папський палац в Авіньйоні, XIV-XV ст.). В епоху Г. досягли розквіту книжкова мініатюра й декоративне мистецтво, пов'язані з високим рівнем розвитку цехового ремесла.