ДІЯЛЬНІСТЬ — одна з основних категорій психологічної науки. Специфічно людська, регульована свідомістю активність, зумовлена потребами і спрямована на пізнання і перетворення зовнішнього світу та людини. Предметом психології є саме цілісна Д. суб'єкта у різних формах та видах, у її філогенетичному, історичному та онтогенетичному розвитку. Основною, генетичне вихідною є зовнішня, предметна Д., яка породжує усі види внутрішньої психічної Д. Д. включає дії та операції як складові одиниці, що співвідносяться з потребами, мотивами, цілями. Головними процесами Д. виступають інтеріоризація її зовнішньої форми та екстеріоризація внутрішньої; перша веде до створення образу дійсності, друга — до опредмечення образу. Саме предметність є конституціональною характеристикою Д.: спочатку Д. визначається предметом, а потім вона опосередковується та регулюється його образом як суб'єктивним продуктом (О. М. Леонтьєв, В. В. Давидов). Загальну психологічну структуру Д. характеризують також, крім названих вище складових цілей, засоби Д. Розглядаючи Д. як систему, можна виділити в ній суб'єкт Д., процес Д., предмет Д., умови Д., продукт Д. Прийнято виділяти три основні види людської Д.: гру, навчання та працю. Кожен з цих видів визначається своїми мотивами, цілями та засобами. У грі дитину приваблює сам її процес, домінуюче значення має саме «виконання» певних ігрових ролей. Головна мета навчання — засвоєння знань, навичок та вмінь, підготовка до трудової Д. Праця пов'язана з свідомою Д. людини, спрямованою на створення матеріальних та духовних цінностей. У всіх цих видах Д. важливу роль відіграє спілкування (В. І. Войтко, Г. С. Костюк, А. В. Петровський). Методи психологічного аналізу Д. спрямовані на з'ясування її конкретно-історичної природи, структури, предметного змісту та співвідношення її різних форм, їх взаємозв'язків.