Культурологічний словник

ЕТИКА (лат. ethica, ethika, від грец. ethos — звичай) — 1) Наука, що вивчає мораль. 2) Норми поведінки, сукупність загальноприйнятих моральних правил, вимоги, які людина ставить перед собою або яких вимагає суспільство у певному середовищі, соціальній групі населення. В українському побуті ще у давні часи зафіксовані певні правила глибокої моралі для різних прошарків населення — однакові як для ченців, так і для світських людей. Суворі вимоги до людини містились у спеціальних порадниках для сповіді. Напр., «Ізборник Святослава», 1076 р. («Поради багатим») або «Поученіє» Володимира Мономаха (до 1125 р.) містили класифікацію доброчинств, де поряд з релігійною санкцією моралі («Заповіді Божі») вказувалися і санкції «людські» (слава та поважання людей). Вимоги християнської етики до питань політики викладені у т. зв. «Слові про князів» (XII ст.). Про вимоги «лицарської моралі» свідчать літописи (зокрема, т. зв. Іпатіївський). Ці три типи етичних поглядів панували в Україні аж до XII ст. Етичні проблеми висвітлював у своїх творах Г. Сковорода (систематичний виклад: «Начальная дверь ко християнскому добронравию, діалоги»). У них наголошено на індивідуальних моральних завданнях, які стоять перед кожною людиною, покликані Богом до певного життєвого шляху. Подібне пропагують М. Гоголь (кожній людині Богом «доручено» виконання якогось завдання, людина є робітником у «Божому господарстві»), І. Франко, Леся Українка, І. Багряний. Велике значення для ефективності підприємництва має дотримання етичних норм.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити