Культурологічний словник - 2020
ІКОНОГРАФІЯ
ІКОНОГРАФІЯ (від грец. зображення, образ і пишу, креслю, малюю) — 1) Сукупність зображень будь-якого обличчя (напр., видатної людини) або тих сюжетів, котрі були характерними для певної епохи, напряму в мистецтві та ін. 2) В образотворчому мистецтві І. — суворо встановлена система зображення будь-яких персонажів або сюжетних сцен. Іконографічні сюжети виникли на основі зв'язку стародавнього мистецтва з релігійним культом і ритуалом. Вони були покликані полегшувати розпізнавання персонажа або сцени, а також узгоджувати принципи зображення з певною теологічною концепцією (напр. І. Богоматері, Ісуса Христа, свят — у християнському мистецтві, Будди — в буддійському). 3) У мистецтвознавстві — І. (іконографічний метод) — опис і систематизація типологічних ознак і схем, що визнані і використовуються для зображення персонажів або сюжетних сцен. Іконографічний метод склався у Франції у 40-х роках ХІХ ст. як засіб вивчення середньовічного мистецтва, тлумачення його символіки, алегорій, атрибутів. Набув поширення в 2-й пол. ХІХ — на поч. ХХ ст.