Культурологічний словник

АЛЕГОРІЯ (грец. allegoria — іносказання) — художнє втілення явища, а також абстрактної ідеї в конкретному образі (напр. жіноча постать з пов'язкою на очах і терезами в руці — А. правосуддя). За своєю функцією часто наближається до емблеми. Найпоширеніший вид А. — персоніфікація, тобто фігура з одним або кількома атрибутами, що пояснюють її зміст. Інколи А. передається тільки через композицію з характерних атрибутів (особливо в архітектурі — оздоблення фасадів та інтер'єрів, у меморіальних ансамблях). Алегоричні зображення характерні для мистецтва пізньої античності, середньовіччя, Відродження, XVII-XIX ст. У XX ст. А. особливо поширені в монументальній скульптурі та живописі, а також у різних видах графіки. В українському мистецтві XVII-XVIII ст. алегоричні сюжети набули великої популярності й активно використовуються до наших днів.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити