Культурологічний словник

ЛАБІРИНТ (грец. labyrinthos) — споруда, що, нібито складалася з кількох тисяч кімнат, залів і коридорів. В античності були відомі чотири Л.: 1) єгипетський — на схід від Арсіної, споруджений у 2 тис. до н. е.; то був величезний палац із гробницею та підземними ходами; 2) на острові Самосі, збудований за наказом Полікрата; 3) в Італії, що його спорудив етруський цар Порсенна як усипальню для царської родини. Найвідомішим є Л. на Криті. Його за дорученням Міноса спорудив Дедалі для Мінотавра. Конструкцією цей Л. був подібний до єгипетського. В основу міфів про Л. лягли історичні факти. Наприклад, міф про критський Л. відбив спогад про розквіт критської держави 2 тис. до н. е. Слово Л. пов'язують із назвою подвійної сокири — labris, зображення якої часто зустрічається на стінах крітського Л. Стародавні під Л. розуміли поплутані підземні коридори в копальнях та катакомбах; переносно його вживали для позначення різних складних явищ і плутаних мовних зворотів. У сучасній мові Л. також означає не тільки споруду, з якої важко знайти вихід, а й заплутані стосунки, ситуації, думки тощо.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити