Культурологічний словник - 2020
ПАНТЕЇЗМ
ПАНТЕЇЗМ (від грец. pan — все, theos — бог) — філософське вчення, яке розглядає Бога не як надприродну особу, а як абсолют, злитий з природою. В концептуальному вигляді ідеї П. виклав у «Пантеїсти-коні» (1720 р.) англійський філософ Д. Толланд, хоч пантеїстичні
тенденції у формі гілозоїзму (все довкілля — одушевлене) відомі ще з часів античної філософії. Відомі дві основні форми П.: натуралістична та релігійно-містична. Перша розчиняє Бога в природі, вважає, що він існує лише «в речах» (Д. Бруно), що Бог і природа — єдина субстанція (Б. Спіноза), що Бог — безлика і умоглядна «форма», яка обладнує «матерію» (Г. Сковорода). Друга розчиняє природу в Бозі, вважає його наявним у всіх процесах і явищах як їх надприродне начало (І. Еріугена, І. Екхарт, М. Мальбранш та ін.). Пантеїстичні уявлення поділяли й деякі представники новітнього природознавства (А. Ейнштейн), хоч в цілому П. у ХХ ст. уже втратив своє світоглядно-філософське значення.