Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

ІСТОРІЯ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

Розділ ХІІ

Культура в часи перебудови та становлення незалежності України

 

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

 

З утворенням у 1989 р. Товариства української мови та проведенням установчого з’їзду Народного руху України пов’язаний вихід перших неформальних газет. Одними з таких перших видань стають львівські газети Товариства Лева “Поступ” та крайової організації Руху “Віче”, друкований орган Товариства української мови ім. Т. Шевченка, а за ними — газета “Просвіта” Львівської обласної ради ТУМ. У 1990 р. почала виходити газета Руху “Народна газета”, часопис “За вільну Україну” Львівської обласної ради. Більш помірковані позиції в цей час займали “Літературна Україна” та львівська “Ленінська молодь” (з 1990 р. — “Молода Галичина”). Неформальна преса відіграла суттєву роль у піднесенні національної самосвідомості населення, помітно вплинула на результати виборів народних депутатів України в 1990 р.

Почали виходити періодичні видання в містах, де раніше про це не могло бути й мови. Це журнали “Поріг” у Кіровограді, “Борисфен” у Дніпропетровську, “Тернопіль” у Тернополі та ін. Як великий видавничий і культурний центр заявив про себе Харків, в якому відкрито низку видавництв. Відновлено видання “Збірник Харківського історико-філологічного товариства” та журналу “Чумацький шлях”. Широку видавничу діяльність розгорнуло Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові, тут відновлено “Записки НТШ”, низку періодичних збірників з різних галузей науки.

Почала виходити періодика різних товариств, громадських об’єднань і партій, зокрема “Золоті ворота” Товариства “Україна”, “Державність” Української республіканської партії, “Демократ” Демократичної партії України, “Час” Народного руху України. Майже в кожному обласному центрі держави створено нові видавництва різних форм власності. Періодичні видання почали виходити майже в усіх академічних інститутах. У 1992 р. зароджується і широко розвивається в Україні військова періодична преса — “Народна армія” Міністерства оборони, “Армія України” Прикарпатського військового округу, “Слава і честь” Одеського військового округу, “Флот України” Військово- Морського флоту. В 1995 р. почав виходити журнал Міністерства оборони “Військо України”. Національна гвардія України видає часопис “Сурма”.

Багато проблем постало перед українським телебаченням. Як відомо, воно дістало у спадщину від СРСР відсталі технічні засоби й апаратуру, недобудований і необладнаний новий телецентр у Києві. Україна не мала власних кореспондентів за кордоном, доступу до сучасних засобів інформації та інших каналів зв’язку. Крім того, українське телебачення не охоплювало деяких районів півдня і сходу республіки, де телепростором володіло телебачення Росії. І лише після реорганізації структури телерадіокомпанії, створення незалежної телерадіокомпанії “Нова мова”, утворення Держтелерадіокомітету стали відчутні певні позитивні зміни в системі державного телебачення України.

Важливим кроком до утвердження національного телебачення України стала перекомунікація з 1995 р. українського телебачення на канал, що раніше належав телекомпанії “Останкіно” (Громадське російське телебачення). Почали працювати комерційні телестудії в містах Харкові, Одесі, Києві, Донецьку, Автономній Республіці Крим.

Найшвидше і найрадикальніше змінило своє обличчя у 1991—1993рр. українське радіо, програми якого відзначаються професійністю і національним спрямуванням.

В умовах переходу до ринку розвиток культури наштовхувався на багато складних проблем і труднощів. Йдуть у минуле одні явища і цінності, народжуються нові. Болісний процес переоцінки відбувається в умовах складної соціально-політичної кризи; освіта, наука, літературно-художня творчість, весь культурний процес України повільно адаптується до нових умов сьогодення.

Міністерство культури і мистецтв України, враховуючи потреби часу, розробило основні положення державної концепції культурної політики, яка має спиратися не лише на досвід розвинених країн, а й ураховувати сучасне політико-економічне становище в Україні. Визнаючи самоцінність культури, воно орієнтує на необхідність підтримки її державою. В концепції проголошується поступовий перехід від адміністрування у сфері культури до пошуків нових шляхів в умовах сьогодення.

Шлях до підвищення інтелектуального та духовного потенціалу українського народу пролягає безпосередньо через посилення уваги всього суспільства до освіти, науки і культури, утвердження справжньої демократії, яка гарантує волевиявлення свободи творчості, захист інтелектуальної власності. Розбудова держави потребує втілення в життя концепції національної школи, забезпечення підготовки кадрів національної інтелігенції, що відповідає вимогам світового рівня, розширення мережі мистецьких і культосвітніх закладів, збільшення періодичних видань і тиражів книг українською мовою, а також мовами національних меншин України.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.