Економіка - Великий довідник школяра - 2019

Національна економіка

Сукупні доходи й сукупні витрати

Основна макроекономічна тотожність (тотожність доходу) відбиває рівність доходів і витрат. У процесі створення валового внутрішнього продукту (ВВП) всі суб’єкти одержують доходи в тій чи іншій формі. Таким чином, сума всіх доходів має дорівнювати величині вартості всіх вироблених товарів і послуг. Нормальна умова розвитку економіки — це реалізація всіх вироблених благ, що дає можливість відшкодувати витрати й відновити процес виробництва. Для цього всі доходи мають бути витрачені. Якщо рівність доходів і витрат порушується, то економічний цикл перебуває в стадії рецесії (спаду) чи депресії (застою). У сучасних умовах вважається за можливе через вплив на сукупні витрати (сукупний попит) регулювати циклічність розвитку, знижуючи темпи спаду й зменшуючи період депресії.

Структура сукупних доходів:

1)  заробітна плата;

2)  рентні платежі як доходи власників обмежених ресурсів, що здаються в оренду;

3)  відсоток як дохід власників грошового капіталу, наданого в кредит бізнесу;

4)  прибуток як форма доходу підприємців (прибуток поділяється на дохід від власності й прибуток корпорації);

5)  амортизація — особливий вид доходу підприємства, що формується як відрахування на купівлю інвестиційних товарів для заміни зношеного устаткування;

6)  непрямі податки, які можна розглядати як «незароблений» прибуток держави (до непрямих податків належать: податок на додану вартість — ПДВ, акцизний збір, мито).

Сукупні витрати включають:

1)  витрати споживача (C);

2)  інвестиційні витрати бізнесу (I);

3)  державні витрати на товари і послуги (G);

4)  чистий експорт (Х) як різниця між експортом та імпортом.

Умова рівності доходів і витрат виявляється в тім, що ВВП — основний показник економічного розвитку країни може розраховуватися методом витрат і методом доходів. Для аналізу макроекономічної рівноваги важливо, що сукупність усіх витрат являє собою сукупний попит. Класична теорія передбачає можливість автоматичного встановлення рівноваги між доходами й витратами через зміну цін, зарплати, ренти, відсотка — через дію законів попиту та пропозиції. Теорія Кейнса визначає державу як головного «регулювальника» рівноваги; при цьому вона використовує монетарну та фіскальну політику (схема 13).

Якщо витрати перевищують доходи, то в суспільстві буде спостерігатися інфляція. Держава повинна знизити сукупний попит, тобто при тих самих доходах знизити можливість їхньої витрати. Для цього підвищуються податки як зі споживачів, так і на бізнес. Держава знижує витрати, але їй потрібно також знизити кількість грошей в обігу: для цього підвищуються облікова відсоткова ставка, норма банківських резервів. У такий спосіб держава проводить політику стримування.

При перевищенні доходів над витратами виникає проблема зайнятості. У цьому випадку гроші не потрапляють до виробників товарів і послуг, бо не витрачаються. Бізнес скорочує попит на робочу силу — зростає безробіття. Держава застосовує стимулюючі методи, спрямовані на збільшення витрат. Методи фіскальної політики — зменшення податків і збільшення державних витрат. Методи монетарної — зниження облікової відсоткової ставки та норми обов’язкових резервів.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити