Хімія - Великий довідник школяра - 2019
Загальна хімія
Розчини
Поняття про розчини і розчинність
Розчини — однорідні системи, що складаються з двох і більше компонентів і продуктів їх взаємодії. Розчини належать до однорідних сумішей. Так, водні розчини складаються з розчинника (води), розчиненої речовини та продуктів їхньої взаємодії — гідратованих (сполучених з молекулами води) йонів.
Розчинність — здатність речовини розчинятися у воді або іншому розчиннику.
Кількісно розчинність виражають як відношення маси розчиненої речовини в насиченому розчині до 100 г (або 1 л) води (за даної температури). Ця величина називається коефіцієнтом розчинності, або розчинністю.
Вода — полярний розчинник
У молекулі води зв’язки між атомами Оксигену і Гідрогену ковалентні полярні, електронна густина зміщена в бік Оксигену як більш електронегативного елемента. На атомі Оксигену внаслідок цього накопичується негативний заряд, а на атомах Гідрогену — позитивний.
Тому молекула води полярна, вона називається диполем (два полюси — позитивний і негативний).
За розчинністю у воді всі речовини можна поділити на три групи:
1) добре розчинні — в 100 г води за кімнатної температури розчиняється більше 10 г речовини;
2) малорозчинні — в 100 г води за кімнатної температури розчиняється менше 1 г речовини;
3) практично нерозчинні — в 100 г води за кімнатної температури розчиняється менше 0,1 г речовини.
Абсолютно нерозчинних речовин не існує.
Розчинність кислот, солей і основ у воді можна визначити за допомогою таблиці розчинності(див. с. 350)
Розчинність речовин залежить:
1) від природи розчинюваної речовини і розчинника;
2) температури (від збільшення температури розчинність твердих речовин і рідин збільшується, газів — зменшується);
3) тиску (тільки для газів).
Розчини класифікують як насичені й ненасичені, концентровані та розбавлені.
Розчин, у якому за даної температури речовина більше не розчиняється, називається насиченим.
Розчин, у якому розчинювана речовина ще може розчинятися, називається ненасиченим.
