Екологія - охорона природи - словник-довідник

ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТУ — привнесення чи виникнення в ґрунті нових, звичайно не характерних для нього фіз., хім. чи біол. агентів, або перевищення в певний період прир. середньо-багаторічного рівня (в межах його крайніх коливань) конц. перелічених агентів. Розрізняють багато форм 3. ґ., у т. ч. радіоакт., бактеріолог, тощо. 3. ґ. змінює хід ґрунтотворного процесу (нерідко гальмує), значно знижує

врожайність, спричинює нагромадження забрудників у рослинах (напр., важких металів), з яких вони безпосередньо чи опосередковано (з рослинними чи тваринними продуктами харчування) потрапляють до людського організму. Нарешті 3. ґ. призводить до ослаблення самоочищення ґрунтів від патогенних та шкідливих мікроорганізмів, що створює небезпеку виникнення захворювання та мікробіол. забруднення. Напр., у незабрудненому ґрунті збудники дифтерії, тифу та паратифу зберігаються протягом 2—3 діб, а в ґрунті, самоочищення якого ослаблене, збудники дизентерії зберігаються декілька місяців, тифу та паратифу — до півтора року. 3. ґ. іноді виникає на дуже великих територіях (напр., після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р.).




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити