ЗАКОН МАКСИМАЛІЗАЦІЇ ЕНЕРГІЙ (Г. ОДУМА ТА Ю. ОДУМА) — у суперництві між системами виживає (зберігається) та з них, яка найкраще сприяє надходженню енергії та найефективніше використовує макс. її кількість. Така система: 1) створює нагромаджувачі (сховища) високоякісної енергії; 2) витрачає певну кількість нагромадженої енергії на забезпечення надходження нових порцій енергії; 3) забезпечує колообіг різних речовин; 4) створює механізми регулювання, які підтримують стійкість систем та їхню здатність пристосовуватися до змінних умов; 5) налагоджує з ін. системами обмін, необхідний для забезпечення потреб в енергії спец, видів. Слід зазначити, що 3. м. е. справедливий і щодо інформації, тому його можна розглядати також як закон максималізації енергії інформації: найкращі шанси стосовно самозбереження має та система, яка найбільшою мірою сприяє надходженню, виробленню й ефективному використанню енергії та інформації. Макс. надходження речовини як такої ще не гарантує успіху системі у конкурентній групі ін. аналогічних систем.