ЛІС(И) — один з основних типів рослинності, панівний ярус якого утворений деревами одного чи кількох видів із зімкненими кронами. З ін. життєвих форм для Л. характерні трави, чагарники, мохи, лишайники. За різноманітністю будови, силою впливу на навколишню природу Л. є найскладнішим і найпотужнішим рослинним угрупованням. Він впливає на гідрол. і клімат, режими місцевості, ґрунтоутворення, флору і фауну тощо. Л. є важливим акумулятором живої речовини на планеті, утримує в біосфері багато хім. елементів і воду. В разі вирубування Л. на великих площах прискорюється біол. колообіг речовин. За складом розрізняють хвойні, листяні, як чисті (з однією породою дерев), так і мішані (з кількома породами дерев) Л., листопадні і вічнозелені Л. Найбагатшими за видовим складом є Л. вологих тропіків. На тропічних мор. узбережжях трапляються мангрові Л. Гір. Л. відзначаються висотною поясністю.
Різноманітність Л. залежить також від едафічних (ґрунт.) умов і ступеня зволоженості ґрунту. На суглинкових ґрунтах поширені діброви, бучини та смеречини, на пісках та скелях — бори-сосняки, на перехідних за родючістю ґрунтах — прості субори (сосна з дубом) і сугрудки (сосна з дубом, грабом, липою, кленом). Тривале існування Л. забезпечується зміною поколінь дерев. За віком Л. розрізняють: молодняк (перші 20 р.), жердинник (21— 40 р.), середньовіковий (41—60 р.), достигаючий (61—80 р.), стиглий (81— 100 р.), перестиглий Л. (понад 100 р.). Л. вкриває близько ЗО % суходолу планети, він є на всіх материках, крім Антарктиди.
В Україні Л. займає велику площу (8,6 млн га, або 14,3 %). Найбільша лісистість у Карпатах (40 % площі регіону) і на Поліссі (29 %), менша — в лісостепу (14 %) та в гір. Криму (10 %), ще менша — у степу.