НООСФЕРА — буквально «мисляча оболонка», сфера розуму, в межах якої розумова діяльність людини стає головним визначальним чинником розвитку природи і суспільства.

Поняттям Н. у сучасному розумінні світ зобов'язаний В.І. Вернадському, який вніс у нього матеріалістичний зміст. Н. є новою, вищою стадією біосфери,, пов'язана з виникненням і розвитком у ній людства, яке на основі пізнання законів природи і вдосконалення виробництва чинить визначальний вплив на хід процесів у охопленій його впливом сфері Землі (а згодом — і в навколишньому просторі), змінюючи його своєю діяльністю.

Становлення і розвиток людства як нової сили, що трансформує природу, супроводжується всезростаючим біогеохім. і фіз. впливом людини на біосферу. Нині її вплив поширюється на всі земні оболонки, а також їхні численні взаємозв'язки і взаємодії, колообіги речовин і потоки енергій, косм радіаційні та ін., що дає підставу виділити кілька оболонок — антропосферу (сукупність людей як організмів), техносферу (сукупність штучних і прир. об'єктів, змінених цілеспрямованою діяльністю людини) і навіть соціосферу, бо широке коло виявів, властивих сучасному суспільству, і видів людської діяльності прямо чи опосередковано визначає якісно новий тип характерних для Н. матер.-енергет. обмінів з навколишнім середовищем, з використанням її різноманітних ресурсів, формуванням сусп. ланки колообігу речовин і перетворення енергії з прогресуючим вторгненням їх у відповідні прир, процеси.

Основоположники вчення про Н. вірили, що інтелект людини, перетворюючись на планетарну геол. силу, приведе до впорядкування прир. і соц. діяльності, досконаліших форм існування, уникнення зла, загальної гармонії і соц. справедливості. Згідно з цими уявленнями, ціннісні характеристики Н. мають бути однозначно позитивними, однак це суперечить діалектиці життя. Справді, останнім часом із зростанням кількості екол. катастроф і прорахунків виявляються приховані протиріччя вчення про Н., що ґрунтуються на безмежній вірі в людський розум, ноосферну етику, здатних забезпечити гармонію природи і суспільства. Тривожні екол. тенденції сучасності змушують критично ставитись до цих стереотипів і визнавати, що глобальні негаразди — свідчення всього лиш істор. факту, що наше суспільство само ще перебуває на тій стадії еволюції, коли зберігаються значні недосконалості соц. форм та істотні соц. антагонізми.






Help with assignments by Writix

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити