Основи популяційної екології
Розділ 1. ПОПУЛЯЦІЙНА ЕКОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ ЗАГАЛЬНОЇ ЕКОЛОГІЇ
1.2. Популяційна генетика
Популяційна генетика одночасно як розділ популяційної екології і генетики вивчає будову і динаміку генетичного фонду популяцій. Вона теж молода, зародилася в 20-30-х роках минулого століття і пов’язана з працями відомих вчених С.С.Четверикова, Р.Фішера,С.Райта і Дж.Холдейна.
Зокрема, С.С.Четвериков та його учні встановили, що природні популяції живих організмів містять великі концентрації мутагенних генів, які впливають на ознаки і властивості організмів.
Здобутки популяційної екології та популяційної генетики дають змогу розробляти теоретичні основи та практичні заходи раціонального використання і охорони окремих видів рослин і тварин. На основі інформації про динаміку чисельності популяцій промислових видів складають плани і певні прогнози у рибництві, мисливських господарствах, ветеринарній медицині, а також розробляють системи заходів щодо використання корисних видів і обмеження розмноження та боротьби із шкідливими видами.
Для вивчення виду і його популяцій використовують метод моделювання. Для цього практики створюють так звані апріорні моделі. Вони базуються на значній кількості експериментальних даних про біологію виду, його зв’язки з іншими, вплив екологічних факторів середовища, а також на емпіричних зв’язках між різними параметрами моделі організм-середовище. Необхідність у таких моделях найчастіше виникає тоді, коли потрібно з певною вірогідністю встановити, як веде себе та чи інша популяція тварин чи рослин під впливом певних видів господарської діяльності людини (при осушенні боліт, розорюванні лук, вирубуванні лісів).