БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ: ОСНОВИ ТА ПРАКТИКА

Розділ II.

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

2.1. Поняття про бухгалтерські регістри

 

Регістр (від лат. registrum — перелік) — це форма реєстрації документів.

Бухгалтерські регістри — це типові форми бухгалтерського обліку. Вся інформація, що накопичується в первинних документах систематизується і відображається в бухгалтерських регістрах. Вони включають в себе: листки-розшифровки, виробничі звіти, таблиці аналітичних даних, допоміжні відомості, журнали-ордери, головну книгу, баланс й інше. Облікові регістри (книги, відомості, аркуші певної форми, журнали тощо) призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах.

Всі регістри розграфлені за шаховою формою і в них лінійно записуються господарські операції.

Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та головним бухгалтером, або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Ведення облікових регістрів та контирування документів первинного обліку здійснюються із застосуванням, щонайменше, коду класу рахунків й коду синтетичного рахунку.

Залежно від призначення регістри підрозділяють на хронологічні, систематичні та комбіновані (синхроністичні). За змістом розрізняють регістри аналітичні та синтетичні, за зовнішнім виглядом вони можуть бути у формі книг, карток, вільних листків.

Книги, як правило, нумеруються, прошнуровуються і на звороті останньої сторінки робиться напис “В цій книзі пронумеровано і прошнуровано ... сторінок (листів)”. Книга підписується керівником, головним бухгалтером та завіряється печаткою. На титульному листі книги проставляються такі реквізити: назва підприємства, код ЄДРПОУ (єдиний державний реєстр підприємств і організацій України), назва синтетичного (аналітичного) рахунка, рік початку записів.

Картка — це бланк з віддрукованою таблицею, призначений для довгострокового використання. Самі картки реєструють у спеціальних регістрах. Кожна картка повинна мати такі реквізити: назва підприємства, код синтетичного рахунку, код аналітичного рахунку, текст операції, одиниця виміру, кількість, сума, код кореспондуючого рахунку.

Картки бувають трьох видів:

контокорентні, які мають односторонню форму де колонки за дебетом і кредитом рахунків розміщені поряд;

інвентарні картки для обліку товарно-матеріальних цінностей, в яких відображаються залишки певного виду матеріальних цінностей після кожного факту господарської діяльності. В цих картках є дані з надходжень, видатків і залишку, а кожна графа поділяється на дві колонки, в одній із яких записується кількість, а в іншій сума. В заголовку картки є графа “ліміт запасу”, що дає змогу контролювати необхідний запас цього ресурсу;

багатоколонкові картки призначені для відображення одного факту господарської діяльності комплексними сумами.

Розрізняють також регістри за характером розграфлення. Розграфлення бухгалтерських регістрів може бути паралельним, послідовним та змішаним. При паралельному розграфленні записи за дебетом та кредитом знаходяться на одному рівні. Є кілька варіантів паралельних розграфлень: одностороннє (регістр займає одну сторінку чи розворот аркуша), яке поділяється на нероздільне, коли порядок запису дебет—кредит—запис та роздільне, коли порядок запису дебет—запис—кредит. При двосторонньому розграфленні регістр займає дві сторінки, при цьому для дебетових та кредитових записів відводять різні сторінки, кожна з яких має самостійний текст. Широко використовуються багатоколонкові розграфки (журнал-головна й інші), а також змішані, які застосовуються в журналах-ордерах.

Зведений регістр синтетичного обліку підприємства — Журнал- головна.

 


Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити