ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ

ЧАСТИНА III. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ

 

7. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

 

7.7. Діагностика ймовірності банкрутства підприємства

 

Одним із головних завдань управління в конкурентному ринковому середовищі є виявлення загрози банкрутства і розробка контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємстві негативних тенденцій.

Для прогнозування банкрутства у світовій практиці використовується система моделей, розроблених західними спеціалістами, зокрема:

 

1. Модель Альтмана (1968 р.)

де Z- рівень ризику банкрутства;

1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 0,999 — константи;

X1 — відношення власного оборотного капіталу до сукупних активів

Х2 — відношення чистого прибутку до сукупних активів

Х3відношення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування до сукупних активів

Х4 — відношення між власним і залученим капіталом

X5 — відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до сукупних активів

В моделі Альтмана фактор Х1 характеризує певного мірою ліквідність балансу; Х2, Х3 — рентабельність активів; Х4 — структуру капіталу; X5 — оборотність активів.

 

Модель Альмана 1983 р.

(7.30)

де X4 — відношення балансової вартості акцій до позичкового капіталу.

Значення Z визначає ступінь можливості банкрутства (табл. 7.13).

 

Таблиця 7.13

Оцінка ймовірності банкрутства

 

Значення 2-рахунку

Ймовірність банкрутства

1,80 і менше

Дуже висока

Від 1,81 до 2,70

Висока

Від 2,71 до2,90

Існує ймовірність

2,91 і вище

Дуже низька

 

Розглянемо ймовірність банкрутства підприємства за даними фінансової звітності на кінець періоду (див. додатки), де

Якщо порівняти результати розрахунків з нормативами, поданими у табл. 7.13, то можна стверджувати, що ймовірність банкрутства дуже низька.

 

2. Модель Ліса (1972 р.)

(7.31)

де Х1 — відношення оборотного капіталу до всіх активів

X2 — відношення прибутку від реалізації до всіх активів

Х3 — відношення нерозподіленого прибутку до всіх активів

Х4 — відношення власного капіталу до позичкового капіталу

Мінімальне значення Z < 0,037.

 

3. Модель Теффлера (1977 р.)

(7.32)

де Х1 — відношення прибутку від реалізації продукції до короткострокових зобов’язань

Х2 — відношення оборотних активів до зобов’язань

X3 — відношення короткострокових зобов’язань до всіх активів

Х4 — відношення власного капіталу до позичкового капіталу

Мінімальне значення Z < 0,2.

Для діагностики банкрутства проводиться експрес-аналіз фінансового стану підприємства за допомогою коефіцієнта Бівера.

Коефіцієнт Бівера розраховується за формулою

де КБ — коефіцієнт Бівера.

Якщо протягом певного періоду (1,5-2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, то це свідчить про формування незадовільної структури балансу, а, звідки, і небезпеку банкрутства.

В більш розгорнутому вигляді модель Бівера може бути представлена за допомогою системи показників діагностики банкрутства (табл. 7.14).

Крім зазначених вище моделей, для оцінки можливого банкрутства рекомендується скористатись такою формулою:

(7.34)

де КБ — коефіцієнт банкрутства.

Теоретично КБ ≥ 0,5. Якщо ж КБ > 0,5, то підприємство знаходиться на грані банкрутства.

Існує ще кілька моделей прогнозування ймовірності банкрутства, зокрема, модель Спрінгейта, модель Конана і Гольдера тощо.

 

 

Таблиця 7.14

Система показників діагностики банкрутства Вівера

 

* — координати показників див. формула 7.33.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити