Економіка підприємства
РОЗДІЛ II
РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА
ТЕМА 14
ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА
Ключові терміни і поняття
✵ Фінансові ресурси підприємства ✵ Фінансово-кредитний механізм
✵ Джерела фінансових ресурсів ✵ Фінансовий стан підприємства
✵ Фінансовий ринок ✵ Фінансова стійкість
✵ Капітал підприємства
✵ Інвестор ✵ Прибутковість
✵ Кредитор ✵ Платоспроможність
✵ Комерційний банк ✵ Ліквідність
✵ Кредит ✵ Ліквідні кошти
✵ Грошово-кредитна політика ✵ Прогнозування фінансового
✵ Кредитний договір стану підприємства
✵ Термін кредитування
14.1. Формування фінансових ресурсів підприємства
Фінансові ресурси — це кошти, шляхом яких відбувається відділення тієї частини сукупного суспільного продукту, які без порушення об’єктивної пропорційності суспільного виробництва можуть бути спрямовані на розвиток соціально-економічної мети в цілому. Це об’єктивна макроекономічна категорія, зміст якої визначається умовами матеріально-фінансової збалансованості економіки. Рівність надходження та витрачання фінансових ресурсів свідчить про те, що платоспроможний попит підприємств та організацій, який формується в результаті фінансування витрат на розвиток народного господарства та функціонування невиробничої сфери, має покриття, оскільки відповідає створеним фінансовим ресурсам.
В умовах ринку джерела фінансування підприємства відрізняються від традиційних для планової економіки. При переході до ринкової економіки різко скорочується частка бюджетних коштів для фінансування інвестицій, скорочуються строки надання кредиту.
У той же час власні джерела підприємства (статутний капітал; фонди, що утворюються з чистого прибутку; амортизаційні відрахування) — обмежені. У зв’язку з цим, у ринкових умовах підприємства повинні самі займатись пошуком нових джерел фінансування на ринку капіталів.
Аналіз руху капіталу на ринках дозволяє виділити основні фактори, які впливають на фінансування підприємства, а саме:
— рівень заощаджень населення, які залежать від рівня розподілу доходів, податкової політики держави;
— рівень конкуренції між споживачами заощаджень, тобто між інвестиційними інститутами, банками, державою, пенсійним та страховим фондами;
— ступінь та напрями участі іноземного сектора в національному фінансовому ринку;
— рівень віддачі від інвестованого капіталу, який буде визначатися ступенем ефективності функціонування підприємств.
Формування системи фінансових джерел передбачає:
— визначення критеріїв залучення того чи іншого джерела фінансування;
— аналіз можливих джерел фінансування на основі оцінки їх якісних та кількісних характеристик;
— вибір джерел фінансування, які відповідають обраним критеріям;
— визначення оптимальної структури фінансових джерел.
Як критерії вибору джерел зовнішнього фінансування можуть бути використані:
— порівняння розмірів витрат на одержання фінансів з альтернативних джерел;
— строк виплати боргу з точки зору вигідності строку погашення в зручний для підприємства час;
— ймовірні обмеження в надходженні коштів;
— ризик переходу контролю до іншого власника.
Джерелом фінансування капітальних вкладень можуть бути:
— власний капітал і внутрішні фінансові резерви інвестора (статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування, а також заощадження громадян і юридичних осіб);
— залучені кошти (довгострокові кредити, облігації, короткострокова кредиторська заборгованість, інша короткострокова заборгованість);
— кошти, які сплачуються органами страхування у вигляді відшкодування збитку від аварій, стихійного лиха та інші засоби;
— фінансові кошти, що централізуються об’єднаннями підприємств за встановленим порядком;
— засоби позабюджетних фондів;
— засоби іноземних інвесторів.
Фінансування капітальних вкладень може здійснюватися за рахунок як одного, так і декількох джерел.