РОЗДІЛ II

РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

 

ТЕМА 14

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

 

Ключові терміни і поняття

 

• Фінансові ресурси підприємства • Фінансово-кредитний механізм

• Джерела фінансових ресурсів • Фінансовий стан підприємства

• Фінансовий ринок • Фінансова стійкість

• Капітал підприємства

• Інвестор • Прибутковість

• Кредитор • Платоспроможність

• Комерційний банк • Ліквідність

• Кредит • Ліквідні кошти

• Грошово-кредитна політика • Прогнозування фінансового

• Кредитний договір стану підприємства

• Термін кредитування

 

14.1. Формування фінансових ресурсів підприємства

 

Фінансові ресурси — це кошти, шляхом яких відбувається відділення тієї частини сукупного суспільного продукту, які без порушення об’єктивної пропорційності суспільного виробництва можуть бути спрямовані на розвиток соціально-економічної мети в цілому. Це об’єктивна макроекономічна категорія, зміст якої визначається умовами матеріально-фінансової збалансованості економіки. Рівність надходження та витрачання фінансових ресурсів свідчить про те, що платоспроможний попит підприємств та організацій, який формується в результаті фінансування витрат на розвиток народного господарства та функціонування невиробничої сфери, має покриття, оскільки відповідає створеним фінансовим ресурсам.

В умовах ринку джерела фінансування підприємства відрізняються від традиційних для планової економіки. При переході до ринкової економіки різко скорочується частка бюджетних коштів для фінансування інвестицій, скорочуються строки надання кредиту.

У той же час власні джерела підприємства (статутний капітал; фонди, що утворюються з чистого прибутку; амортизаційні відрахування) — обмежені. У зв’язку з цим, у ринкових умовах підприємства повинні самі займатись пошуком нових джерел фінансування на ринку капіталів.

Аналіз руху капіталу на ринках дозволяє виділити основні фактори, які впливають на фінансування підприємства, а саме:

— рівень заощаджень населення, які залежать від рівня розподілу доходів, податкової політики держави;

— рівень конкуренції між споживачами заощаджень, тобто між інвестиційними інститутами, банками, державою, пенсійним та страховим фондами;

— ступінь та напрями участі іноземного сектора в національному фінансовому ринку;

— рівень віддачі від інвестованого капіталу, який буде визначатися ступенем ефективності функціонування підприємств.

Формування системи фінансових джерел передбачає:

— визначення критеріїв залучення того чи іншого джерела фінансування;

— аналіз можливих джерел фінансування на основі оцінки їх якісних та кількісних характеристик;

— вибір джерел фінансування, які відповідають обраним критеріям;

— визначення оптимальної структури фінансових джерел.

Як критерії вибору джерел зовнішнього фінансування можуть бути використані:

— порівняння розмірів витрат на одержання фінансів з альтернативних джерел;

— строк виплати боргу з точки зору вигідності строку погашення в зручний для підприємства час;

— ймовірні обмеження в надходженні коштів;

— ризик переходу контролю до іншого власника.

Джерелом фінансування капітальних вкладень можуть бути:

— власний капітал і внутрішні фінансові резерви інвестора (статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування, а також заощадження громадян і юридичних осіб);

— залучені кошти (довгострокові кредити, облігації, короткострокова кредиторська заборгованість, інша короткострокова заборгованість);

— кошти, які сплачуються органами страхування у вигляді відшкодування збитку від аварій, стихійного лиха та інші засоби;

— фінансові кошти, що централізуються об’єднаннями підприємств за встановленим порядком;

— засоби позабюджетних фондів;

— засоби іноземних інвесторів.

Фінансування капітальних вкладень може здійснюватися за рахунок як одного, так і декількох джерел.