Економіко — математичні методи — узагальнююча назва комплексу економічних і математичних наукових дисциплін, об'єднаних для вивчення економіки. Поняття Е.-м. м. вперше застосовано на початку 60-х років академіком В. С. Немчиновим. В економічних дослідженнях Е.-м. м. використовуються для моделювання соціально-економічних явищ і кількісного аналізу на рівні окремих господарських об'єктів та економіки в цілому. Е.-м м. включають різні групи наукових дисциплін, що використовуються в дослідженнях: математичну статистику, математичну економіку і економетрію, методи прийняття оптимальних рішень: економічну кібернетику, методи експериментального вивчення економіч­них явищ. Розвиток економічної науки стимулює залучення до Е.-м. м. різноманітних математичних методів. Видатний український вчений М. І. Туган-Барановський розробив теорему пропорційності граничної корисності їхнім трудовим вартостям, що дозволило об'єднати дві лінії в теорії економічної цінності: трудову теорію господарських благ та теорію граничної корисності, і знайшло своє застосування в Е -м. м. Великий внеску розробку Е -м. м. зробив Інститут кібернетики НАН України.