Економічний словник-довідник

Нормування праці — встановлення величини затрат праці на виготовлення одиниці виробу або виконання заданого обсягу роботи у певних організаційно-технічних умовах. Н. п. є однією із найважливіших складових частин наукової організації праці. Н. п. в основному здійснюється аналітичним методом, який передбачає розчленування технологічного і трудового процесів на складові частини, їх аналіз, проектування найвигідніших умов і розрахунок часу виконання роботи Норми, встановлені аналітичним методом і обґрунтовані науковими дослідженнями, передовим виробничим досвідом, називаються технічно обґрунтованими (технічними). Основний машинний час нормують, виходячи із значень найважливіших параметрів предмета праці з використанням паспортів обладнання і нормативів, які визначають режим їх роботи. Основний, допоміжний, підготовчо-завершальний час і час на обслуговування робочого місця розраховується на базі нормативів часу, в який входить час на виконання окремих елементів роботи. Для розрахунку машинно-ручного часу використовуються одночасно паспорти обладнання, нормативи режимів його роботи і нормативи часу. Методика нормування праці залежить від характеру виконуваних робіт і типу виробництва. Найбільш диференційовані методи нормування праці, які передбачають розрахунок часу за трудовими діями і прийомами, застосовуються в умовах масового виробництва.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити