Транснаціональна корпорація (від лат. trans — крізь, через, за;рух через будь-який обшир) — гігантські компанії, які діють у міжнародному масштабі і контролюють значну частку світового виробництва товарів, послуг, процес ціноутворення і привласнюють монопольні надприбутки Економічною основою виникнення й розвитку ТНК є високий ступінь усуспільнення виробництва та інтернаціоналізації господарських зв'язків. ТНК за формами поділяються на дві групи: національні — трести та концерни, що мають іноземні активи; міжнародні, капітал яких складається з капіталів двох або кількох країн. Національні за капіталом й контролем, але міжнародні за сферою діяльності корпорації виникли наприкінці XIX ст., значного розвитку вони досягли лише всередині XX ст. Прикладом може бути американський нафтовий концерн „Екссон", який має філії у понад 100 країнах світу, його валовий прибуток становить майже 100 млрд. дол. за рік, а обсяг продажу перевищує сукупний суспільний продукт таких країн, як Австрія, Данія, Норвегія, Фінляндія та ін. Перші міжнаціональні концерни виникли на початку XX ст. їх небагато, тому що об'єднання капіталів супроводжується різницею у законодавстві держав, подвійним оподаткуванням, протидіями уряду тощо. Є декілька засобів об'єднання фірм у ТНК такого роду: заснування монополіями різних країн спільної компанії як самостійної; придбання національним концерном частки контрольного пакета акцій закордонних компаній; безпосереднє злиття активів фірм різних країн; „квазізлиття" — злиття шляхом обміну акцій між фірмами, які залишаються юридично незалежними. Це найпоширеніша форма міжнародних трестів та концернів. Загальний обсяг товарів та послуг ТНК за кордоном перевищував на початку 90-х років 4 трлн. дол., проти 360 млрд. дол. на початку 70-х pp. Вони контролюють 60% світових ринків, понад 80% світового ринку науково-технічних знань. ТНК є головною рушійною силою процесів інтернаціоналізації господарського життя. Близько 40% їх активів знаходиться за межами країн розташування головних підприємств, в результаті чого вони привласнюють приблизно таку ж частку зарубіжних прибутків. Це свідчить про посилення процесів інтернаціоналізації виробництва і капіталу. В останнє десятиріччя набули поширення такі форми співробітництва між ТНК різних країн: спільні компанії, консорціуми, спільні дослідні проекти, угоди про обмін науковими винаходами, патентами, ліцензіями, „ ноу-хау". В межах ТНК об'єднуються також кредитно-фінансові, збутові, науково-технічні підрозділи. Але якщо у сфері виробництва існує широка автономія окремих підрозділів, то при проведенні інвестиційної політики, СПІЛЬНИХ науково-дослідницьких розробок спостерігається високий рівень централізації у прийнятті управлінських рішень.