ФІНАНСИ

Модуль 3

ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН І МЕТОДІВ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ 11

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

 

11.6. Концептуальні засади та стратегія управління зовнішнім боргом України

 

Створення довгострокових умов для стабільності фінансової системи України, забезпечення стійкості зовнішньоекономічної позиції держави, недопущення надмірного зростання боргового навантаження на економіку країни, розширення інвестиційного потенціалу реального сектора та повноцінна інтеграція економіки до світогосподарського комплексу потребують розроблення довгострокової концептуальної основи управління зовнішнім національним боргом України.

Світовою практикою напрацьовано принципи і цільові орієнтири політики управління зовнішнім боргом. Вважається, що ця політика має скеровуватися на досягнення таких загальноекономічних і фінансових цілей:

покривати потреби уряду і підприємств у позичкових коштах для фінансування дефіциту за зовнішніми операціями;

підтримувати доступ до міжнародних ринків товарів і послуг, а також до міжнародного ринку капіталів;

мінімізувати вартість позик та витрат на обслуговування боргу;

досягти збалансованої структури боргових зобов’язань;

мінімізувати валютний ризик шляхом встановлення оптимальної валютної структури боргу;

гармонізувати політику державних позик із загальною економічною політикою та сприяти досягненню монетарних і фінансових цілей.

В Україні, з урахуванням особливостей розвитку фінансово-кредитної системи, стратегічними напрямами боргової політики держави мають стати:

підтримання розміру державного боргу України на економічно безпечному рівні;

оптимізація структури державного боргу і зниження вартості його обслуговування;

утримання стабільної боргової позиції уряду та запобігання виникненню криз ліквідності і платоспроможності;

досягнення економічно обґрунтованого співвідношення між фінансовими потребами держави і витратами на обслуговування державного боргу;

продуктивне використання запозичених коштів і посилення інвестиційної спрямованості державних позик.

Ефективне управління борговими операціями уряду та дотримання економічно безпечних розмірів боргового навантаження створюватимуть підґрунтя для зміцнення фінансової системи України, забезпечення платоспроможності держави та посилення стимулювального впливу держави на соціально-економічний розвиток.

Управління зовнішнім боргом має пов’язуватися з чіткою системою макроекономічних індикаторів. Адже зважена політика управління зовнішнім боргом сама по собі не забезпечить вирішення зовнішньоборгових проблем України; лише в поєднанні з надійною грошово-кредитною, бюджетною, податковою, валютною та структурною політикою адекватна політика управління зовнішнім боргом може сприяти зростанню національної економіки та збалансованому розвитку фінансової системи держави.

Останніми роками багатьом країнам з ринками, що формуються, у результаті підвищення ефективності управління державним боргом вдалося досягти суттєвого поліпшення структури боргових портфелів. У деяких країнах було чітко визначено і формалізовано цілі управління державним боргом. Інші країни вдалися до зміни організаційно-адміністративної системи управління боргом. Більшість країн почали застосовувати сучасні методики оцінювання боргових ризиків і прогнозування структури боргу й динаміки боргових виплат.

Уряди багатьох країн намагалися зменшити залежність від коливань обмінних курсів через погашення зовнішньої заборгованості та додатковий випуск внутрішніх боргових зобов’язань. Так, на початку 2006 р. Бразилія оголосила про свої наміри позбутися короткострокових боргів в іноземній валюті, мінімізувати частку облігацій Брейді у власному борговому портфелі, а також зменшити кількість зобов’язань, прив’язаних до обмінного курсу. Програма реструктуризації боргів охоплювала боргові цінні папери на загальну суму 16—20 млрд. дол. Аналогічні програми реструктуризації боргів були започатковані в Колумбії (2,8 млрд. дол. США зовнішніх зобов’язань), Венесуелі (4,0 млрд. дол. США облігацій Брейді) і Туреччині (3,5 млрд. дол. США облігацій, прив’язаних до обмінного курсу). Після дострокового викупу облігацій Брейді Бразилією і Венесуелою сума таких зобов’язань в обігу зменшилася до 10 млрд. дол. США (станом на квітень 2006 р.), у той час як у серпні 1996 р. вона становила 150 млрд. дол. США.

Уроки світового досвіду створюють підґрунтя для розроблення науково обґрунтованих засад політики управління зовнішнім державним боргом України. Стратегічними орієнтирами даної політики мають стати утримання помірного розміру державного боргу України, збалансування його структури, оптимізація залучення позичкових коштів для потреб держави та підвищення ефективності їх використання.

1. Зменшення обсягів розміщення зовнішніх державних позик. Надмірне залучення зовнішніх державних позик породжує загрози дестабілізації державних фінансів і проблем відтоку доходів національної економіки. Усунення загроз для стабільності фінансової системи та динамічного розвитку реального сектора економіки може бути забезпечено шляхом поступового погашення зовнішньої заборгованості та збільшення державних позик на внутрішньому ринку.

Скорочення зовнішніх зобов’язань держави створюватиме умови для вирішення завдань зниження зовнішньоборгового навантаження на економіку та мінімізації ризиків боргового фінансування.

2. Розвиток внутрішнього ринку позикових капіталів. Основною метою управління державним боргом України на найближчі роки має стати зміщення акцентів із зовнішніх державних позик на внутрішні. Здійснюючи курс на заміщення зовнішніх позик внутрішніми, уряд забезпечить себе від руйнівних наслідків переливів міжнародних капіталів і стрибкоподібних змін обмінних курсів. Загалом розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів та ефективне функціонування ринку довгострокових фінансових інструментів зробить структуру боргу менш ризиковою та зменшуватиме ймовірність розгортання фінансових криз.

3. Утримання помірних обсягів дефіциту державного бюджету. Підвищення ролі внутрішньобогових операцій не повинно поєднуватися із пом’якшенням бюджетної політики держави, оскільки надмірний державний борг негативно впливає на економічне зростання, незалежно від джерела його походження. Тому в середньостроковій перспективі варто дотримуватися економічно обґрунтованих меж дефіциту бюджету із поступовим підвищенням частки внутрішнього фінансування.

4. Зниження розміру державного боргу в період масштабної приватизації державного майна. Розроблення ефективних механізмів впливу на стан державного боргу потребує визначення прийнятих джерел погашення заборгованості держави. Одним із таких джерел виступають надходження від приватизації державного майна.

Спрямування доходів від приватизації державного майна на погашення боргових зобов’язань держави теоретично обґрунтовується необхідністю утримання стабільної чистої боргової позиції держави22. Якщо держава втрачає право власності на деякі свої активи і водночас не позбувається своїх боргових зобов’язань, то тягар нетто-державної заборгованості зростає, що має негативні економічні наслідки.

Скорочення зовнішньоборгових зобов’язань держави в період масштабної приватизації державного майна може відбуватися шляхом нерозміщення державних позик при здійсненні планових виплат за державним боргом. Кошти від приватизаційних надходжень доцільно акумулювати на спеціальному рахунку уряду і використовувати винятково на здійснення боргових платежів.

5. Посилення інвестиційної спрямованості позичкових операцій держави. Залучення державних позик в обсягах, що перевищують витрати на погашення боргу, є економічно обґрунтованим лише при спрямуванні позичених коштів на інвестиції у перспективні сфери, доходність яких перевищує відсоткові ставки за позиками. Застосування ж позичених для фінансування споживчих витрат є виправданим лише на короткостроковому часовому проміжку для подолання тимчасових труднощів та екстремальних ситуацій. Тобто, зростання державного боргу має супроводжуватися активізацією економічної діяльності та досягненням позитивних структурних зрушень, наслідком яких буде розвиток високотехнологічних виробництв і підвищення ефективності національної економіки.

Стратегічною метою державної боргової політики в ідеалі має слугувати залучення фінансових ресурсів для реалізації програм інноваційно-інвестиційного розвитку економіки. Однак непродуктивні запозичення минулих років потребують відволікання доходів бюджету та залучення нових позик для погашення попередніх боргів. Крім того, позикові інструменти для вирішення завдань інноваційного розвитку може використовувати держава лише при формуванні ефективних механізмів спрямування позичених коштів у продуктивні інвестиції.

_______________________________________________________

22 Чиста державна заборгованість визначається як різниця між валовими борговими зобов’язаннями держави та вартістю майнових активів, що перебувають у державній власності.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити