Історія економічних вчень

ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. МЕРКАНТИЛІЗМ

 

2.1. Економічна думка Стародавнього Сходу

Виразники економічної думки стародавнього світу — великі мислителі (філософи) й окремі правителі рабовласницьких держав — прагнули ідеалізувати і зберегти назавжди рабовласництво і натуральне господарство.

Докази ідеологів стародавнього світу ґрунтувалися переважно на категоріях моралі, етики, моральності та були спрямовані проти великих торгово-лихварських операцій, тобто проти вільного функціонування грошового і торгового капіталу.

Джерела економічної думки Стародавнього Сходу:

- Вавилон — кодекс царя Хаммурапі;

- Китай — Конфуцій;

- Індія — трактат "Артхашастра".

Збірка законів царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. е.) створена близько 1760 р. до н. е. Він приділяє особливу увагу зміцненню влади рабовласників над рабами, приватній власності взагалі та охороні інтересів царських службовців;

дає можливість зробити висновок про вельми значний розвиток товарно-грошових відносин у Вавилонії.

Конфуцій (Кун Фудзи) (551—479 pp. до н. е.) заклав основи конфуціанства — етико — політичного вчення, що докорінно впливало на розвиток духовної культури, політичного життя і суспільного устрою Китаю протягом більш ніж двох тисяч років. Конфуціанство закликало государя управляти народом не на основі законів і покарань, а за допомогою добропорядності, прикладом високоморальної поведінки, на основі звичайного права, не обтяжувати народ важкими податками і повинностями.

Індійський трактат "Архашастра" (буквально — "наука про користь, про практичне життя") — це збірка порад з питань управління державою. У трактаті описується ідеальна держава з розгалуженою поліцейською системою і сильною царською владою, для зміцнення якої допускаються будь-які витрати. Це найважливіше джерело відомостей про суспільні відносини, економіку, політичні інститути Стародавньої Індії. Автором трактату вважають Каутілью (IV ст. до н. е.) — давньоіндійського державного діяча.

Відповідно до цих джерел для азіатського способу виробництва характерні:

- надмірне регулювання господарства за допомогою регламентації сфери позикових операцій і торгівлі;

- надання провідної ролі в економіці власності держави;

- проголошення недоторканності приватної власності.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити