ІСТОРИЧНА ШКОЛА

Які ідеї обґрунтовував Ф. Ліст у книзі "Національна система політичної економії"?

Ці ідеї можна звести до трьох основних положень.

Перше — теорія продуктивних сил. Основоположник історичної школи німецький економіст Фрідріх Ліст (1789— 1846) вважав, що зростання суспільного багатства досягається не через розрізнену, а через погоджену діяльність людей, які мають зберігати і примножувати досягнуте зусиллями попередніх поколінь. Справжнє багатство полягає в розвитку продуктивних сил, а не в кількості мінових цінностей.

Завдання політики — об'єднати людей, забезпечити економічне виховання нації. Це забезпечить піднесення продуктивних сил. Збільшення продуктивних сил "починається з окремої фабрики і потім поширюється до національної асоціації".

Друге — концепція економічного прогресу нації відповідно до вчення Ліста про стадії виробництва, що послідовно змінюються. Запропоновані ним стадії досить умовні: "стан дикості", "пастушачий побут", "землеробський", "землеробсько-ремісничий" стан. У підсумку нації переходять у заключну стадію, в якій гармонійно розвиваються сільське господарство, промисловість і торгівля.

Зміст "теорії стадій" полягає, зокрема, в тому, що кожній стадії має відповідати властива їй економічна політика, спрямована на піднесення виробництва, розвиток продуктивних сил нації. Ця теза спрямована проти універсальних рецептів класиків: їхня проповідь вільної торгівлі відповідала інтересам Англії, але суперечила нестаткам економічно незміцнілої, політично роздробленої в той час Німеччини.

Третє — обґрунтування активної економічної політики держави. Ліст писав, що не можна зрозуміти народне господарство як органічне ціле, якщо виключити з нього державне господарство. Народна економія стає національною економією лише тоді, коли держава охоплює цілу націю, наділену самостійністю, здатністю підтримувати стійкість і політичну рівновагу. Державна влада погоджує і спрямовує зусилля окремих ланок національного господарства в ім'я довгострокових, корінних інтересів нації.

Ліст вважається основоположником історичної школи, одним із розробників історичного методу в політичній економії.