Історія економічних вчень - навчальний посібник
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ
У чому сутність методології раннього інституціоналізму?
Методологія інституціоналістів передбачала:
- широке використання описово-статистичного методу;
- застосування історико-генетичного методу;
- вихідними та основоположними категоріями інституту вони вважали сукупність правових норм, звичаїв, традицій. Інституціоналізм, таким чином, є якісно новим напрямом економічної думки. Він увібрав у себе кращі теоретико-методологічні дослідження кон'юнктури ринку попередніх шкіл економічної теорії, а також методологічний інструментарій історичної думки Німеччини (для дослідження проблем «соціальної психології» суспільства).
Подібні погляди мав М. Блауг, який вважав, що при спробі визначити сутність «інституціоналізму» ми виділяємо три суттєві риси в галузі його методології:
✵ невдоволення високим рівнем абстракції, притаманним неокласикам, особливо статичним характером ортодоксальної теорії ціни;
✵ прагнення до інтеграції економічної теорії з іншими суспільними науками або віра у переваги міждисциплінарного підходу;
✵ невдоволення недостатнім рівнем емпіризму класичної та неокласичної теорій, заклик до глибоких кількісних досліджень.
За деякими оцінками, виникнення інституціонального напряму в економічній думці припадає на час опублікування монографії Т. Веблена «Теорії дозвільного класу», тобто на 1899 р. Однак, ураховуючи пізніші не менш значущі публікації Дж. Коммонса й У. Мітчелла, які означали зародження нових течій у рамках інституціоналізму, чітке формування ідей і концепцій цього напряму економічної теорії в єдине ціле припадає все ж на 20—30-ті роки XX ст.